Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Два сонячні зонди та один великий телескоп змінять наші уявлення про Сонце

11 лютого 2020

Для геліофізиків завжди сонячно, але особливо в ці дні (йдеться про початок 2020-го року, коли став до ладу новий наземний сонячний телескоп і стартувала нова космічна місія з вивчення Сонця — Ред).

 

 

Космічний зонд Solar Orbiter («Штучний супутник Сонця»), створений у співпраці між Європейським космічним агентством та NASA, стартував 10 лютого 2020 року, менше ніж за два тижні після першого оприлюднення зображень Сонця, отриманих за допомогою нового великого сонячного телескопа. На цих зображеннях поверхню нашої зорі видно так докладно, як її ще ніколи людство не бачило. У день оприлюднення знімків Сонця, 29 січня, космічний апарат NASA Parker Solar Probe («Сонячний зонд Паркер») пройшов повз Сонце на найближчій досі відстані. Мінімальної відстані до світила він досягне в грудні 2024 року.

Докладніше:

ALMA зафіксувала красивий наслідок сутички двох зір

05 лютого 2020

Астрономи, які виконували спостереження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) — в її експлуатації на умовах партнерства бере участь Європейська південна обсерваторія (European Southern ObservatoryESO), помітили газову хмару, появу якої спричинила взаємодія двох зір. Одна збільшилась в розмірах настільки, що стала поглинати іншу. Натомість ця зоря почала рухатися по спіралі назустріч своєму компаньйону, зриваючи його зовнішні шари.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 05 02 20 mАстрономи, які виконували спостереження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) — в її експлуатації на умовах партнерства бере участь Європейська південна обсерваторія (European Southern ObservatoryESO), помітили газову хмару, появу якої спричинила взаємодія двох зір. Одна збільшилась в розмірах настільки, що стала поглинати іншу. Натомість ця зоря почала рухатися по спіралі назустріч своєму компаньйону, зриваючи його зовнішні шари.

 

Як і люди, зорі змінюються з віком і зрештою вмирають. Сонце та подібні до нього зорі, спаливши весь водень у своєму ядрі, збільшуються в розмірах і перетворюються в червоних гігантів. Врешті-решт Сонце втратить зовнішні шари й залишить після себе ядро: гарячу й щільну зорю — білий карлик.

 

«Зоряна система HD101584 є особливою, бо її шлях до смерті обірвався передчасно і кардинально: зоря-гігант поглинула свого компаньйона — зорю низької маси», — сказав Ганс Олофссон (Hans Olofsson) з Технічного університету Чалмерса (Швеція), який очолював недавнє дослідження цього незвичного об’єкта. Результати дослідження оприлюднив журнал Astronomy & Astrophysics.

 

news 05 02 20 1vНове зображення, отримане за допомогою ALMA, показує результат боротьби зір: складне та незвичне газове середовище, що оточує подвійну зоряну систему HD101584. Кольори позначають швидкість: від синього, газ рухається найшвидше до нас, до червоного — газ рухається найшвидше від нас. Струмені (джети), орієнтовані майже вздовж лінії зору, розганяють речовину до найвищих швидкостей як в наш бік, так і від нас. Зорі подвійної системи містяться в межах яскравої цятки в центрі кільцеподібної структури, показаної зеленим кольором. Вона рухається вздовж променя зору з тією ж швидкістю, що й система в цілому. Астрономи вважають, що це кільце утворила речовина, яку викинуло з червоного гіганта, коли його компаньйон, зоря малої маси, стала по спіралі рухатися до цієї великої зорі. www.eso.org.

 

Завдяки новим спостереженням з ALMA, доповненим даними, отриманими за допомогою телескопа ESO APEX (Atacama Pathfinder Experiment), Олофссон та його команда з’ясували: те, що сталося у подвійній зоряній системі HD101584, було схожим на зоряну сутичку. Оскільки головна зоря еволюціонувала у червоного гіганта, то її розміри стали такими великими, що компаньйон з малою масою опинився всередині цієї великої зорі. Натомість менша зоря рухалася по спіралі до ядра гіганта, але не зіткнулася з ним. Імовірно, цей маневр спричинив вибух зорі-гіганта, внаслідок чого її газові шари швидко розсіялися, оголивши ядро.

 

На думку науковців складна структура газу в туманності HD101584 зумовлена ​​як формою траєкторії (спіраль) зорі до червоного гіганта, так і струменями газу, що утворюються в цьому процесі. Завдаючи удару по вже відірваних шарах газу, ці струмені пронизують викинутий раніше матеріал, утворюючи кільця газу та яскраві синьо-червоні згустки, які видно в туманності.

 

news 05 02 20 2vНа цій світлині широкого поля показано ділянку неба в сузір’ї Кентавра, де міститься об’єкт HD101584 — газова хмара, що оточує подвійну зорю. Об’єкт нещодавно вивчали за допомогою ALMA та APEX. Світлину створено із зображень, отриманих під час виконання Цифрового огляду неба DSS 2 (DigitizedSkySurvey 2). Фото з сайту www.eso.org.

 

Позитивом цієї зоряної боротьби є те, що вона допомагає астрономам краще зрозуміти кінцеві етапи еволюції таких зір, як Сонце. «Зараз ми можемо описати фінальні етапи існування, загальні для багатьох зір, схожих на Сонце, але ми не можемо пояснити, чому або як саме вони відбуваються. HD101584 дає нам важливі підказки для розв’язку цієї загадки, оскільки вона зараз перебуває на короткому перехідному етапі між добре вивченими етапами зоряної еволюції. Завдяки докладним зображенням середовища системи HD101584, ми можемо встановити зв’язок між зорею-гігантом, якою вона була нещодавно, і зорею-залишком, яким незабаром стане», — зауважила співавтор дослідження Софія Рамстедт (Sofia Ramstedt) з Уппсальського університету в Швеції.

 

Інший співавтор — Елізабет Гімфріс (Elizabeth Humphreys) — з ESO в Чилі підкреслила, що ALMA та APEX, розташовані в пустелі Атакама, мали для науковців вирішальне значення, бо уможливили дослідження як фізичних, так і хімічних процесів у газовій хмарі. Вона додала: «Це разюче зображення середовища довкола HD101584 не вдалося б отримати без високої чутливості та кутової роздільної здатності, які має ALMA».

 

Нинішні телескопи дають змогу астрономам вивчати газ навколо подвійних зір, але дві зорі в центрі складної туманності лежать занадто близько одна від одної і занадто далеко від Землі, щоб їх можна було побачити окремо. Надзвичайно великий телескоп ESO, який нині будують в чилійській пустелі Атакама, «надасть інформацію про “серце” цього об’єкта й дасть змогу астрономам докладніше познайомитися з цією парою, що перебуває у взаємодії», — сказав Олофссон.

 

За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1