Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Система із шести екзопланет з ритмічним рухом кидає виклик теоріям формування планет

25 січня 2021

 

За допомогою кількох телескопів, зокрема Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії (Very Large Telescope European Southern Observatory, VLT ESO), астрономи виявили систему, що складається з шести екзопланет. П’ять з них обертаються навколо своєї центральної зорі в рідкісному резонансі. Дослідники вважають, що система може надати важливі підказки про те, як формуються та еволюціонують планети (і в Сонячній системі також).

Докладніше:

Магнітні хвилі дають змогу пояснити таємницю зовнішнього шару Сонця

23 січня 2021

Надзвичайно гарячий зовнішній шар атмосфери Сонця, корона, має зовсім інший хімічний склад, ніж холодніші внутрішні шари, і причина цього бентежить науковців десятиліттями. Одне з пояснень полягає в тому, що в середньому шарі (хромосфері) магнітні хвилі спричиняють розподіл сонячної плазми на різні компоненти. У корону проникають лише іони, а нейтральні частинки залишаються в нижчому шарі. Цей процес приводить до накопичення таких елементів, як залізо, кремній та магній у зовнішній атмосфері нашої зорі.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Артура Еддінґтона

 

Англійській астроном і фізик Артур Стенлі Еддінґтон народився 28 грудня 1882 р. (помер 22 листопада 1944 р. в Кембриджі). Народився Еддінґтон в Кендалі (Уестморленд). у школі він одержав добру підготовку з математики і природничої історії, в 16 років завоював стипендію для вступу до Оуенс-коледжа (тепер Манчестерський університет), де навчався з 1898 по 1902 р. В 1902 р. поступив у Трінті-коледж Кембриджського університету і закінчив його 1905 р., після чого один семестр викладав там же математику. В 1906 р. Еддінґтон отримав призначення асистентом в Гринвіцьку обсерваторію. Тут він одержав добру підготовку з практичної астрономії і розпочав свої піонерські теоретичні дослідження. Він брав участь у регулярних спостережних програмах обсерваторії, а також їздив у дві експедиції — на Мальту (1909) і в Бразилію для спостереження повного сонячного затемнення (1912). В 1913 р. він повернувся до Кембриджа, щоб зайняти кафедру астрономії і посаду директора університетської обсерваторії. В Кембриджі він працював до останніх днів життя.

 

Еддінґтон одержав низку основоположних результатів у таких галузях астрофізики, як внутрішня будова зір, будова їхніх атмосфер, пульсації зір, стан міжзоряної матерії, рух і розподіл зір у Галактиці. В працях 1906—1914 рр. він провів статистичний аналіз власних рухів зір і підтвердив існування двох зоряних потоків, які потім знайшли пояснення в теорії обертання Галактики. В наступні роки Еддінґтон виконав піонерські дослідження з теорії внутрішньої будови зір і теорії зоряних атмосфер. Він подав теоретичну інтерпретацію співвідношення між масою і світимістю зорі, сформулював закон, що пов’язує масу зорі з її температурою, світимістю і тиском випромінювання. Розрахував розміри деяких червоних гігантів, які пізніше були підтверджені інтерферометричними вимірюваннями; одержав оцінки для температури і густини речовини у надрах деяких типів зір. Розробив теорію пульсацій газової зорі і остаточно показав, що змінність цефеїд пояснюється їх пульсаціями. Розробив теорію утворення ліній поглинання в атмосферах зір, яка дала змогу пояснити низку особливостей лінійчастого спектра зір.

 

Еддінґтону належить великий внесок в інтерпретацію і розробку теорії відносності Ейнштейна, він один із перших усвідомив її значення і революційний характер. За словами Ейнштейна, Еддінґтон був найкращий інтерпретатор загальної теорії відносності. Він здійснив першу експериментальну перевірку одного із завбачень цієї теорії — у 1919 р. організував дві експедиції для спостереження повного сонячного затемнення з метою вимірю¬вання відхилення променів світла зір у полі тяжіння Сонця.

 

Еддінґтон був членом Лондонського королівського товариства (з 1914 р.), а також членом багатьох інших наукових академій, зокрема іноземним членом-кореспондентом АН СРСР (з 1923 р.). Він був президентом Лондонського королівського астрономічного товариства (1921—1923), президентом Лондонського фізичного товариства (1930—1932), президентом Міжнародного астрономічного союзу (1938—1944). Його нагороджено Королівською медаллю Лондонського королівського товариства (1928). Лондонське королівське астрономічне товариство установило щорічну медаль ім. Еддінґтона за праці в галузі астрофізики.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1982

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1