Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Едварда Пікерінґа

 

Американський астроном Едуард Чарльз Пікерінг народився 19 липня 1846 р. (помер 3 лютого 1919 р.) в м. Бостоні; вищу освіту одержав у Гарвардському університеті. Закінчивши 1865 р. повний курс навчання, Пікерінг ще на два роки залишився в Гарварді як викладач математики. 1867 р. йому запропонували посаду професора фізики в Массачусетському технологічному інституті, на якій він перебував десять років. Свою діяльність як астроном Пікерінг розпочав 1877 р., обійнявши посади директора Гарвардської обсерваторії та професора астрономії в Гарвардському університеті.

 

Наукові дослідження вченого стосуються астрофотометрії та астроспектроскопії. Пікерінг відомий як винахідник, спостерігач та теоретик. Слід відзначити сконструйований Пікерінгом прилад для визначення яскравості зір — меридіанний фотометр, названий згодом його ім’ям. Цей пристрій має вигляд труби з двома об’єктивами та одним окуляром, яку розміщують у першому вертикалі. Промені зір, розміщених поблизу меридіана, відбиваючись від дзеркал, потрапляють в об’єктиви. Одне дзеркало завжди спрямоване на північну зорю, розміщену поблизу полюса, рух якої на небесній сфері незначний. Найчастіше за таку зорю вибирають Полярну. Таким чином, об’єктиви створюють зображення від двох зір, блиск однієї з яких — північної — вважається еталоном. За допомогою цього приладу під керівництвом Пікерінга в Гарвардській обсерваторії було проведено важливу роботу, пов’язану з визначенням яскравості зір всього північного неба. Результатом її став каталог «Гарвардська фотометрія», виданий 1884 р., де систематизовано яскравості 4260 зір до 6m зі схиленнями від -30 до +90°, визначені з досить високою як на той час точністю. Згодом Пікерінг визначив блиск зір, яскравіших від 6,5m, що сприяло публікації другого видання цього каталога (1908 р.); потім Пікерінг видав ще один, значно більший, каталог 17 тисяч зір до 9m та деяких слабших, розміщених у вузьких, шириною 20′ за схиленням, зонах всього північного та деякої частини південного неба. 1890 р. було опубліковано складений Пікерінгом та співробітниками протягом 1886—1889 рр. «Дреперівський каталог зоряних спектрів», в якому зібрано спектри понад 10 тисяч північних зір, яскравіших від 8m. А 1897 р. додатково був опублікований каталог південних зір. Пікерінг не тільки був організатором та керівником робіт по створенню відомих фотометричних і спектральних каталогів Гарвардської обсерваторії, але й сам провів чимало спостережень. Продовженням цього напряму досліджень стало видання його співробітницею Е. Кеннон фундаментального «Дреперівського каталога» (1918—1924 рр.), де зібрано спектри майже 400 000 зір.

 

Чималий внесок Пікерінга у вивчення змінних зір, тобто зір, в яких помічено коливання блиску. Він розробив класифікацію змінних за типами, яка стала основою сучасної класифікації. 1880 р. вчений створив першу математичну теорію зміни блиску зорі Алголь, що належить до типу затемнюваних подвійних. Пікерінг показав, що коли відома закономірність зміни блиску зір такого типу, то можна визначити розміри кожної з компонент. 1889 р., досліджуючи одержані в різні моменти спектри зорі Міцар (ζ Великої Ведмедиці), вчений помітив, що спектральні лінії в одних випадках спостерігаються як нерозділені, в інших — роздвоюються. Пікерінг дійшов висновку про існування особливого класу зір, згодом названих спектрально-подвійними. Такі зорі є подвійними системами; відмінність спектрів, одержаних в різні моменти, зумовлена рухом компонент. Згідно до ефекту Доплера для електромагнітних хвиль, якщо тіло рухається паралельно променю зору спостерігача, лінії в спектрі такого тіла зміщуються в порівнянні з положенням ліній цього ж тіла, коли воно не рухається у вказаному напрямі, в бік фіолетового або червоного кінця спектра, якщо тіло наближається до спостерігача або віддаляється від нього відповідно. Якщо під час обертання компонент подвійної системи навколо центра мас вони рухаються майже перпендикулярно до променя зору, то спектральні лінії такої системи спостерігаються як нерозділені. В інші моменти, особливо коли паралельні до променя зору складові швидкостей обох компонент великі за модулем і протилежні за напрямком, спектральні лінії випромінювання кожної з компонент зміщуються в різні боки, і тоді помітно роздвоєння лінії.

 

Варто також відмітити організоване Пікерінгом в Гарварді та на спостережній станції Гарвардської обсерваторії в Перу систематичне фотографічне патрулювання неба ширококутними камерами для пошуків та вивчення змінних зір. За час роботи Пікерінга в Гарвардській обсерваторії було відкрито 3435 змінних. До того ж вчений організував Американську асоціацію спостерігачів змінних зір, до якої ввійшли кваліфіковані аматори астрономії.

 

З 1907 р. Пікерінг — член Лондонського королівського товариства, з 1908 р. — член-кореспондент Петербурзької АН.

 

Л. М. Свачій

Джерело: Короткий астрономічний календар 1996

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1