Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Уперше визначено глобальне магнітне поле сонячної корони

09 серпня 2020

Міжнародна група геліофізиків, серед яких науковці з Нортумбрійського університету в Ньюкасл-апон-Тайні (Велика Британія), дослідники з Пекінського університету в Китаї та Національного центру атмосферних досліджень (National Center for Atmospheric Research, NCAR) США, нещодавно вперше виміряла глобальне магнітне поле зовнішнього шару атмосфери Сонця — корони. Результати дослідження оприлюднив журнал Science.

Докладніше:

Телескоп Європейської південної обсерваторії отримав перше зображення планетної системи біля зорі, схожої на Сонце

22 липня 2020

Дуже великий телескоп (Very LargeTelescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) отримав перше в історії зображення молодої зорі, схожої на Сонце, в супроводі двох великих екзопланет. Зображення систем з кількома екзопланетами дуже рідкісні, й астрономи досі ніколи прямо не спостерігали більше однієї планети, яка обертається навколо зорі, схожої на Сонце. Спостереження можуть допомогти астрономам зрозуміти, як формувалися та еволюціонували планети в Сонячній системі.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Федора Бредихіна

 

Російський астроном Федір Олександрович Бредіхін народився 8 грудня 1831 р. (помер 14 травня 1904 р.) у Миколаєві в сім’ї офіцера Чорноморського флоту. Початкову освіту дістав удома, у 14 років вступив до Рішельевського ліцею в Одесі. У 1851 р. переїхав до Москви, де навчався на фізико-математичному факультеті Московського університету, який закінчив у 1855 р. Склавши магістерські іспити, Бредіхін у 1857 р. почав працювати на кафедрі астрономії Московського університету. Після захисту докторської дисертації в 1865 р. зайняв посаду професора цієї кафедри. У 1868 р. поїхав до Італії, де познайомився з працями відомого Товариства італійських спектроскопістів, що мало велике значення для нього як одного з піонерів астрофізики, що тоді тільки-но народжувалася. У 1873 р. Бредіхін став директором обсерваторії Московського університету і одразу почав широко запроваджувати в ній астрофізичні методи досліджень. Організував систематичні спостереження планет і метеорів, спектральні і фотометричні дослідження Сонця, туманностей, зір, комет. В обсерваторії було створено першу в Росії астрофізичну лабораторію.

 

У Москві Бредіхін жив і працював до 1890 р., коли його обрали академіком і призначили директором Пулковської обсерваторії; на цій посаді він залишався до 1895 р. Під керівництвом Бредіхіна Пулковська обсерваторія, в якій до того працювали головним чином німецькі та шведські вчені, стала справжнім центром російської астрономічної науки. Він широко залучав до роботи в обсерваторії молодих астрономів із російських університетів, розширив наукову програму праць, особливо астрофізичних. Вийшовши у відставку, Бредіхін продовжував дослідження і брав участь у роботах Петербурзької АН.

 

Наукові праці Бредіхіна охоплюють майже всі основні розділи астрономії того часу. В перші роки роботи в обсерваторії Московського університету він провадив спостереження зір на меридіанному крузі для знаходження їх точних положень, вимірював на рефракторі мікрометром положення малих планет і зір. Астрофізичні спостереження включали систематичні зарисовки за допомогою спектроскопа контурів хромосфери Сонця і протуберанців, вивчення поверхонь Юпітера і Марса, спектрів комет і туманностей з метою визначення їх хімічного складу, зарисовки хвостів і голів великих комет, спостереження метеорних потоків і зодіакального світла.

 

Однак головним напрямом досліджень вченого було вивчення комет, яке принесло йому світову відомість. У 1877—1879 рр. він розробив механічну теорію форм кометних хвостів, виходячи із положення, що хвости складаються з матеріальних частинок, які вилітають із ядра комети при наближенні ії до Сонця і під дією відштовхувальних сил Сонця летять від нього. Форма і структура хвостів окремих комет визначаються, згідно з теорією Бредіхіна, величиною відштовхувальних сил. Він обчислив ці сили для хвостів багатьох комет і знайшов, що під впливом сил різної величини утворюються хвости трьох типів. Хвости І типу виникають, коли відштовхувальні сили у 18 разів перевищують силу тяжіння; вони простягаються од голови комети прямо від Сонця, трохи викривлюючись у сторону, протилежну руху комети. Хвости II типу значно ширші і нагадують дуже вигнутий ріг, в них відштовхувальні сили становлять від 0,5 до 2,5 сили тяжіння. Хвости ІІІ типу утворюються під дією сил, які значно менші за силу тяжіння; вони майже перпендикулярні до уявної лінії, що з’єднує голову комети з Сонцем. Пізніше Бредіхін виділив ще один тип хвостів, спрямованих у бік Сонця. Він назвав їх аномальними. Теорія вдало пояснювала багато структурних деталей хвостів характером викидання речовини із ядра — неперервним витіканням чи окремими виверженнями. Бредіхін прагнув розгадати фізичну будову кометних хвостів, але за його часів ще не було даних для створення фізичної теорії комет і нічого не знали про природу відштовхувальних сил, що діють на частинки в хвостах. Лише на початку XX ст., після експериментів видатного російського фізика П. М. Лебедєва, стало ясно, що силою, котра відіграє основну роль у формуванні кометних хвостів, є тиск світла на тверді частинки і гази.

 

Бредіхін розвинув далі й поглибив гіпотезу щодо походження метеорних потоків внаслідок розпаду кометних ядер. Ця гіпотеза виникла у 60-х роках XIX ст. (Д. Кірквуд, Дж. Скіапареллі). Бредіхін пов’язував виникнення метеорних потоків не тільки з повним руйнуванням ядер комет, а й з хвостами III типу і аномальними хвостами, частинки в яких рухаються по еліптичних орбітах, утворюючи ніби велетенський циліндр уздовж орбіти комети. Коли Земля в своєму русі навколо Сонця перетинає ці ділянки, частинки влітають в атмосферу Землі з великими швидкостями і згоряють — тоді ми спостерігаємо метеорні дощі.

 

Поряд з інтенсивною науковою діяльністю Бредіхін проводив велику громадську і популяризаторську роботу: брав участь у створенні Московського математичного товариства, був активним членом Товариства дослідників природи (в 1886—1890 рр. — його президент), у 1890 р. його обрали першим президентом щойно створеного Російського астрономічного товариства в Петербурзі. Він був членом багатьох зарубіжних наукових закладів, зокрема Німецької академії природознавців «Леопольдіна» в Галле (1883), Товариства італійських спектроскопістів (1889), Бюро довгот у Парижі (1894).

 

У 1946 р. Президія АН СРСР заснувала премію ім. Ф. О. Бредіхіна за праці в галузі астрономії.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1