Докладніше про Камілла Фламмаріона

Французький астроном, видатний популяризатор астрономії Камілл Фламмаріон народився 26 лютого 1842 р. (помер 3 червня 1925 р.) у маленькому селищі Монтан-ле-Руа, що на півдні Франції, у родині хлібороба. Батьки мріяли, що їхній первісток буде священиком. Проте ще у ранньому дитинстві Камілл настільки захопився астрономією, що вирішив присвятити їй усе своє життя. Дев’ятирічним хлопчиком, після спостереження часткового сонячного затемнення, він знаходить підручник з космографії та сумлінно, сторінка за сторінкою, переписує його зміст до зошита. Мабуть, це був не найкращий спосіб одержання знань, але змалку Камілл починає займатися самоосвітою і надалі стає неабияким ерудитом.

1856 р. родина Фламмаріона у пошуках заробітку переїздить до Парижа, де 14-річний юнак починає працювати учнем гравера. Але весь свій вільний час він, як і раніше, віддає вивченню улюбленої астрономії та поліпшенню своєї загальної освіти. Через два роки Камілл успішно складає іспит на звання бакалавра. В той же час, завдяки щасливому випадку, його приймають на роботу до Паризької обсерваторії. Він стає учнем-астрономом і почуває себе найщасливішою людиною. Але згодом Фламмаріон побачив, що одноманітні обчислювання, якими він займався, дуже далекі від його мрій про астрономію. До того ж користуватися телескопом для самостійних спостережень йому, як учню, було заборонено.

Протягом чотирьох років Фламмаріон сумлінно виконував свої обов’язки, продовжуючи займатися самоосвітою, і навіть починає писати книгу. У 1862 р. він надрукував її під назвою «Незліченність населених світів». Книга принесла славу 20-річному юнакові. Вона мала настільки великий успіх, що тільки у Франції витримала 30 видань і була надрукована багатьма іноземними мовами. У 1865 р. з явилося перше російське видання цієї книги.

У той час, коли писалася книга, наукових даних про фізичну природу небесних тіл було обмаль, і міркування Фламмаріона здебільшого мали умоглядний характер. Гучний успіх книги назавжди розлучив Камілла Фламмаріона з Паризькою обсерваторією, її директор Левер’є суворо зауважив йому, що тим хто замість копітких наукових досліджень дає волю своїй фантазії немає місця в обсерваторії. Після звільнення Фламмаріон деякий час працював у Бюро довгот, а потім свої зусилля зосередив на популяризуванні астрономії.

У 1880 р. вийшла друга його книга — «Популярна астрономія», яка теж швидко набула світової слави й була видана багатьма мовами. Вона була відзначена премією Паризької Академії наук. А за рік побачила світ нова праця Фламмаріона — «Історія неба». Літературний талант автора, його безмежна відданість астрономії та неабияка філософсько-історична ерудиція сприяли небувалому успіху його книг серед широкого кола читачів. Фламмаріон, як ніхто з популяризаторів астрономії, був знаний в багатьох країнах світу. Його книги мали вплив не лише на розвиток аматорського руху в астрономії, а й на формування багатьох астрономів-фахівців.

У 1882 р. Фламмаріон започаткував науково-популярний журнал «Астрономія», який видається й досі. А у 1883 р. збудував у Жювізі поблизу Парижа аматорську обсерваторію, де працював до кінця життя. Там він провадив спостереження Місяця, Марса, подвійних зір. Надрукував ґрунтовну монографію про Марс та каталог подвійних зір.

З ініціативи Фламмаріона у 1887 р. починає свою роботу Французьке астрономічне товариство. Велика кількість астрономів-аматорів, у тому числі й в Росії, відгукнулись на його запрошення і ввійшла до лав товариства.

Книги Фламмаріона й у наш час мають численних читачів.

А. М. Довгопол

Джерело: Короткий астрономічний календар 1992