Докладніше про Миколу Коперника

Один з найвидатніших вчених світу — Міколай Коперник — народився 19 лютого 1473 р. у м. Торунь і провів у ньому дитячі роки. Батько його, теж Міколай Коперник, краківський купець, був одружений з Варварою Ваценроде, сестрою вармінського епіскопа і сенатора Польського королівства Лукаша Ваценроде, який став опікуном і вихователем молодого Коперника.

В стародавній столиці Польщі — Кракові з 1364 р. існував університет, в якому і одержав освіту Коперник. Саме в цей час краківська астрономічна школа об’єднувала найбільш прогресивних видатних вчених. Отже, студенти набували тут ґрунтовних знань з астрономії — певна річ — геоцентричної астрономії, узгодженої з основами філософії Аристотеля і математично вираженої в «Альмагесті» Птоломея.

Дальшу освіту, медичну і юридичну, Коперник одержав в Італії. Тут в 1503 р. йому було присуджено вчений ступінь доктора права. Він вивчає праці стародавніх вчених, поглиблює свої знання в галузі астрономії.

Повернувшись до Польщі, Коперник став каноніком вармінського капітула, що знаходився у Фромборку — невеликому містечку. Ця посада звільняла від матеріальних турбот, проте була пов’язана з серйозними політичними та адміністративними обов’язками. Каноніки були радниками епіскопа, який правив у Вармії. Сусідня з Вармією держава ордена хрестоносців провадила агресивну політику щодоПольщі, конфлікти раз у раз призводили до відкритої війни. У мирний час каноніки управляли численними землями, що належали капітулу.

У Вармії Коперник жив до кінця життя, переважно в кафедральному Фромборку або в Ольштині. В перші роки після повернення до Польщі Коперник був особистим секретарем і лікарем епіскопа, свого дядька Лукаша Ваценроде. Перебуваючи при єпіскопському дворі у Лідзбарку, супроводжуючи епіскопа на сесії сейму та з’їзди, Коперник брав участь у політичному житті.

Саме в Лідзбарку на початку XVI ст. Коперник вперше виклав геліоцентричну теорію у так званому «Коментарі». Це невеликий за розмірами трактат, що містить описову, без математичного обґрунтування, нову астрономію. Він був призначений для близьких друзів і тих вчених, з якими Коперник листувався. Надрукований «Коментар» лише у XIX ст.

Близько 1510 р. Коперник переїздить на постійне проживання до Фромборку, відвідуючи іноді Ольштин для виконання обов’язків капітульного адміністратора. Так було, зокрема, в 1520—1521 рр. під час війни Польщі з хрестоносцями, коли виникла загроза нападу на Ольштин і Коперник займався обороною цього міста.

Проживаючи у Фромборку, Коперник багато займається суспільними справами; так, на сесіях місцевого сейму пропонував свій проект грошової реформи, як лікар подавав допомогу хворим, виїжджаючи для цього навіть за межі єпіскопства.

В цей же час Коперник вів і свої астрономічні роботи: піддавав аналізу спостереження своїх попередників, сам провадив спостереження за допомогою власноручно зроблених інструментів, писав працю, яка згодом стала однією з найважливіших книг в історії науки, а саме: «Про обертання небесних сфер». В цій праці він розширив і оповів у багатьох подробицях основи нової астрономії, запропоновані ще в «Коментарі». Близько 1530 р. праця була готова, але і пізніше Коперник продовжував і спостереження і неодноразово доповнював текст.

В останні роки свого життя Коперник нарешті вирішив опублікувати цю працю, піддавшись умовлянням вармінських друзів і молодого віттенборгського астронома Іоахіма Ретіка, якого привела до Фромборку звістка, що поширилась в Європі, про нову астрономію.

Навесні 1543 р. працю «Про обертання небесних сфер» було видано у Нюрнберзі. Щоправда, у вступі до цієї праці геліоцентрична система представлена як фіктивна, зручна для розрахунків схема. Але Коперник, який був певен у реальності системи в цей час уже тяжко хворів. Він помер тієї ж весни, 24 травня 1543 р.

У коперниковій астрономії є елементи, спільні з стародавньою астрономією. Звільнення від них, як дальший розвиток ідей Коперника, було вже справою його послідовників. Так, Коперник залишив незмінним основний принцип фізики Аристотеля, згідно з яким рух небесних тіл може бути лише рівномірним і круговим. Цей принцип, зручний при математичних розрахунках, панував в астрономії протягом 2000 років і лише Йогану Кеплеру судилося створити нову кінематику небесних тіл. Дослідницькою метою Коперника, серед інших, було якраз збереження рівномірного колового руху всупереч вчений школи Птоломея, який порушив принципи Аристотеля, ввівши так звані екванти — уявні орбітальні кола. Коперник ще в «Коментарії» писав: «Було б абсурдом стверджувати, що небесне тіло не рухається рівномірно разом із своєю сферою». Той факт, що Копернику вдалося збутися еквантів відповідним добором епіциклів, нині має історичне значення.

Від стародавньої астрономії у Коперника залишалась також зовнішня сфера нерухомих зір, яка оточує і вміщує всю сонячну систему. Проте Коперник усвідомлював при цьому, що розміри цієї сфери мусять бути набагато більшими, ніж вважали його попередники. Інакше можна було б помітити паралакс нерухомих зір внаслідок річного руху Землі. Тому Коперник писав у праці «Про обертання небесних сфер», що відношення розмірів сфери зір і Землі практично не може бути встановлене.

Думка про те, що видимий добовий рух зір можна пояснити обертанням Землі, висловлювалась до Коперника. Крім того, грецький філософ Арістарх Самоський у III ст. до н. е. вважав, що центральне місце у Всесвіті займає Сонце, а Земля, як і інші планети, обертається навколо нього. Але це були окремі висловлювання, які не одержали визнання. Коперник на основі докладного вивчення спостережень планет показав, що особливості видимих їх переміщень дуже просто пояснюються саме тим, що ми спостерігаємо планети з поверхні Землі, яка обертається навколо Сонця. Він показав також, що планети розташовані в певній послідовності за їх віддалями від Сонця.

Ще в II ст. до н. е. грецький вчений Гіппарх відкрив явище прецесії, тобто переміщення точок рівнодення відносно зір. Античні середньовічні астрономи пояснювали це явище повільним обертанням сфери зір, а Коперник пояснив його рухом в просторі осі обертання Землі. Цей рух він назвав деклінаційним. Таке пояснення прецесії належить лише Копернику. Одного цього відкриття було б досить, щоб забезпечити Коперникові почесне місце серед найвидатніших дослідників Всесвіту.

До цього ж треба додати, що Коперник відкрив також рух у просторі лінії апсид, тобто лінії, яка з’єднує дві точки орбіти всякої планети: найближчу до Сонця і найдальшу від нього.

Ідеї Коперника стали важливою частиною того фундаменту, на якому в дальші століття було розвинуто сучасне природознавство. І тепер, в епоху активного освоєння космосу, людство з великою шаною згадує науковий подвиг великого фромборського астронома, який своїм допитливим розумом досяг тих далечінь Всесвіту, куди в наші дні прямують міжпланетні кораблі.

Є. Добжицький

Джерело: Короткий астрономічний календар 1973