Докладніше про період життя Ґ. Ґалілея, що пов’язаний з винайденням телескопа і астрономічними відкриттями

15 лютого 1564 р. у Пізі народився італійський фізик та астроном Галілео Галілей (помер 3 січня 1642 р.). Його біографія і головні наукові праці широко відомі, тому зупинимося тільки на тому періоді його життя, що пов’язаний з винайденням телескопа і астрономічними відкриттями.

У цей період Галілей був професором Падуанського університету і читав лекції з астрономії для медиків (астрономія входила до курсу підготовки лікарів як вступний предмет до астрології). Наприкінці 1608 р. серед викладачів університету поширились чутки про винайдення у Голландії підзорної труби. На той час Галілей мав дуже незначні знання у галузі оптики — головні напрями його досліджень були пов’язані з механікою. Можливо, саме ця необізнаність в оптиці допомогла Галілею зробити астрономічні відкриття: спеціалісти-оптики того часу недовірливо ставились до зображень, що одержувались за допомогою складних оптичних систем. Вони знали, що на таких зображеннях часто виникають «духи» — об’єкти, які не існують реально. У липні 1609 р. Галілей вирішує побудувати підзорну трубу. «Я міркував так, — пише Галілей. — Одного скла недостатньо для того, щоб одержати ефект. Тому я перейшов до двох стекол... і зробив висновок, що ефект не може бути досягнутий і при поєднанні плоского скла з неплоским. Тому я обмежився рішенням перевірити на практиці, що дає поєднання стекол опуклого та увігнутого, і побачив, що це дозволяє одержати бажане». Перебравши кілька варіантів, експериментуючи з лінзами і удосконалюючи трубу, Галілей нарешті «побудував прилад настільки чудовий, що за його допомогою речі здавалися майже у тисячу разів більшими і у тридцять разів ближчими, ніж при спостереженні оком».

Ця труба Галілея, довжиною 145 мм і з діаметром об’єктива 53,5 мм, зараз зберігається у Флоренції. Труба Галілея настільки перевершувала інші аналогічні прилади того часу і користувалася таким попитом, що Галілей навіть відкрив невелику майстерню по виготовленню труб своєї конструкції. Він сам обробляв поверхні лінз, чому спеціально навчився у стекольних майстернях Мурано.

Перш ніж спрямувати трубу на небо, Галілей спостерігав багато земних об’єктів і переконався у вірогідності зображень, що одержуються. Першим небесним об’єктом його досліджень був Місяць. На його поверхні Гал і лей побачив високі гори, темні западини, які визнав за моря, — ця назва збереглася й досі. За довжиною тіней гір Галілей оцінив їх висоту. Він помітив також періодичні коливання Місяця — так звану оптичну лібрацію. Спрямувавши трубу на зорі, Галілей побачив 80 зір у сузір’ї Оріона замість 8, 40 зір у Плеядах замість 7, у туманності Оріона він нарахував 500 зір, а весь Молочний Шлях виявився зоряним скупченням.

Але найцікавіше чекало Галілея у світі планет. По-перше, виявилось, що планети і зорі у телескоп мають істотно різний вигляд — планети здаються кружками, а зорі точками. На підставі цього Галілей зробив висновок, що зорі віддалені од Землі набагато більше, ніж планети. І головне — він відкрив супутники Юпітера, фази Венери, дивну потрійність Сатурна (тільки у 1656 р. це явище було з’ясоване нідерландським фізиком X. Гюйгенсом як існування кільця навколо цієї планети). Галілей побачив також плями на Сонці і встановив, що Сонце обертається з періодом 27,5 діб. Свої астрономічні відкриття Галілей опублікував у «Зоряному віснику», що побачив світ 12 березня 1610 р. у Венеції.

Спостереження з телескопом справили переворот у свідомості Галілея. Він давно цікавився системою Коперніка. Вона приваблювала його головним чином як математична побудова, що дає змогу «пояснити багато явищ природи, які інакше неможливо було з’ясувати». Але Галілей мав сумнів у її реальності, бо як експериментатор за складом розуму, він не міг повірити тому, що не було доведено на практиці. Після відкриттів супутників Юпітера, фаз Венери такі докази у нього з’явилися. Тепер Галілей впевнено стає на бік геліоцентричної системи світу, про що відкрито сповіщає у своїй знаменитій книзі «Діалог про дві системи світу — Птолемеєву і Копернікову». Ця книга вийшла 1632 р. у Флоренції і означала собою початок гострої боротьби Галілея з інквізицією. Головні етапи цієї боротьби описані у нарисі про останню працю Галілея «Бесіди і математичні докази...» (див. текст вміщений нижче).

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1989

У 1638 р. у Лейдені (Голландія) вийшла книга 74-річного Г. Галілея (1564—1642) «Бесіди і математичні докази, що стосуються двох нових галузей науки, які належать до механіки і місцевого руху».

Ще юнаком Галілей досліджував теорію гідростатичних ваг і центра ваги. Під час падуанського періоду (1592—1610), найщасливішого у його житті, вчений одержав фундаментальні результати з механіки руху, які лежать в основі сучасної динаміки.

З 1609 р. Галілей захопився астрономією. Він був перший, хто спрямував на небо підзорну трубу і завдяки цьому зробив цілу низку астрономічних відкриттів — виявив чотири супутники Юпітера, гори на Місяці, темні плями на Сонці, зорі у складі Молочного Шляху та ін. Про всі ці відкриття Галілей розповів у книзі «Зоряний вісник», що вийшла 1610 р. і принесла професору математики з Падуї всесвітню славу. Проте богословам і схоластам вельми не сподобалися висловлені Галілеєм думки про нескінченність Всесвіту, єдність усіх природних явищ тощо.

Лихо спіткало Галілея після виходу 1632 р. знаменитої праці «Діалог про дві найголовніші системи світу — Птолемеєву і Коперникову». Цей твір, написаний у вигляді бесід трьох співрозмовників, знайомить читача з астрономічними відкриттями Галілея, принципами інерції та відносності руху — і все це спрямовано на обгрунтування вчення Коперника. Майстерність Галілея у побудові діалогів робила кожного неупередженого читача прихильником геліоцентричної системи світу. До інквізиції ринула лава доносів на Галілея. Вченого викликали до Рима. Під загрозою катувань хворого і немічного старика примусили відректися від його поглядів і відправили до заточення у приміську віллу Арчетрі без права бачитися з друзями і учнями.

Проте все це не зламало Галілея. В Арчетрі він працював над своєю останньою книгою «Бесіди і математичні докази, що стосуються двох нових галузей науки...». Цей твір увібрав до себе результати усіх фізичних, математичних і астрономічних досліджень Галілея. «Бесіди» — безпосереднє продовження «Діалогів», вони становлять собою реальний еквівалент легендарного «А все ж таки вона крутиться!»

Галілей мав щастя тримати у руках книгу, видану у протестантському Лейдені, але прочитати її він вже не міг — 1636 р. він остаточно осліпнув.

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1988