Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Рудольфа Мінковського

 

 

Відомий американський астроном Рудольф Лео Мінковський народився 28 травня 1895 р. (помер 4 січня 1976 р.) в Страсбурзі (Франція). Його батько, Оскар Мінковський, був професором патології. У 1913 р. Мінковський вступив до університету в Бреслау (тепер Вроцлав, Польща), сподіваючись продовжити вивчення фізики в Берліні. Але така можливість з’явилася тільки після війни, під час якої Мінковський перебував у лавах німецької армії. Після війни він навчався в Берліні, а потім повернувся до Бреслау, де завершив своє навчання і 1921 р. здобув вчений ступінь. Деякий час Мінковський працював у Геттінгені, а впродовж 1922—1935 рр. був співробітником університету в Гамбурзі (Німеччина). Невдовзі після приходу Гітлера до влади Мінковський втратив звання професора, а разом з цим і право на викладацьку діяльність, проте працював ще в університеті. В 1935 р. на запрошення В. Г. В. Бааде (1893—1960) він поїхав до США, плануючи попрацювати протягом року в обсерваторії Маунт-Вілсон і повернутись до Німеччини. Проте незабаром вченого повідомили, що він звільнений з посади співробітника Гамбурзького університету. Мінковський залишився в США і до 1960 р. працював в обсерваторіях Маунт-Вілсон та Маунт-Паломар. Упродовж 1961 — 1965 рр. вчений був співробітником Каліфорнійського університету в Берклі.

 

Основні наукові дослідження Мінковського стосуються газових туманностей, нових і наднових зір та пекулярних позагалактичних об'єктів. До еміграції він проводив, головним чином, спектроскопічні дослідження. Астрономічні дослідження вчений розпочав 1933 р., вивчаючи спектр туманності Оріона (М 42). В США Мінковський співпрацював з Бааде, систематично досліджуючи наднові зорі в інших галактиках та залишки наднових в Молочному Шляху. Вчений вперше розділив наднові на два типи, які відрізняються один від одного як за спектральними характеристиками, так і за виглядом кривих блиску. В 1939 р. Мінковський описав спектри обох типів наднових. Невдовзі після того, як Я. Г. Оорт (1900—1992) та Н. У. Мейол встановили, що Крабоподібна туманність (туманність М 1 у сузір’ї Тельця) є залишком наднової, Мінковський та Бааде дослідили радіоджерело в центрі туманності та ототожнили його з залишком наднової зорі. Вчений вивчав розподіл емісійних туманностей в Галактиці та досліджував внутрішні рухи в газових туманностях інтерферометричними методами. Він організував огляд неба з об’єктивною призмою для пошуку нових планетарних туманностей, в результаті якого було відкрито майже 200 об’єктів. Мінковський дослідив спектри, просторовий розподіл та рухи планетарних туманностей. Учений очолив програму фотографічного огляду неба з 48-дюймовим телескопом Шмідта обсерваторії Маунт-Паломар. В результаті цієї роботи був створений Паломарський атлас неба, відомий своєю точністю та повнотою. Мінковський ототожнив багато радіоджерел з оптичними об’єктами. В 1954 р. Мінковський і Бааде отримали фотографи туманності, ототожненими з радіоджерелом в сузір’ї Кассіопеї, виявленим 1948 р. М. Райлом (1918—1984) та Ф. Г. Смітом. В результаті тривалих досліджень Мінковський дійшов висновку (1961 р.), що ця туманність є залишком наднової, яка вибухнула близько 1700 р. Зауважимо, що Й. С. Шкловський (1916—1985) ще 1954 р. інтерпретував туманність в Кассіопеї як залишок наднової. Астрономи активно досліджують цей об’єкт і тепер. Зокрема виявлено, що його світність зменшилась з 1948 р. на чверть. Мінковський вивчав розподіл галактик у просторі, а 1960 р. виявив галактику 3С 295 з найбільшим із відомих на той час червоним зміщенням (z = 0.48). Тільки через 15 років було відкрито об’єкти з більшим червоним зміщенням. Мінковський вивчав спектральні властивості комет, а також відкрив комету 1950b Міnкоwsкі.

 

Л. М. Свачій

Джерело: Астрономічний календар 2001

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1