Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Найвіддаленіший квазар проливає світло на те, як ростуть чорні діри

14 січня 2021

 

Група астрономів, яку очолювали науковці з Аризонського університету, спостерігала квазар на відстані 13,03 мільярда світлових років від Землі — найвіддаленіший натепер квазар. Зважаючи на таку відстань, це означає, що квазар існував уже через 670 мільйонів років після Великого Вибуху, коли вік Всесвіту становив лише 5% від його теперішнього віку. Квазар містить надмасивну чорну діру, маса якої еквівалентна масі 1,6 мільярда Сонць.

Докладніше:

Виявлено віддалену галактику, що втрачає здатність утворювати зорі

11 січня 2021

 

Галактики починають «вмирати», коли перестають утворювати зорі, проте досі астрономи ніколи чітко не бачили початку цього процесу в далекій галактиці. За допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA), яку використовує також Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO), астрономи спостерігали галактику, що викинула майже половину газу, потрібного їй для формування зір. Цей викид відбувається з дивовижною швидкістю: галактика втрачає протягом року кількість газу, що еквівалентна 10 000 мас Сонця. Науковці вважають, що ця разюча подія спричинена зіткненням з іншою галактикою. Нове відкриття може спонукати астрономів до переосмислення того, як у галактиках перестає діяти процес утворення нових зір.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Вальтера Бааде

 

Відомий німецький астроном Вільгельм Генріх Вальтер Бааде народився 24 березня 1893 р. (помер 25 червня 1960 р.) в Шреттингхаузені (Вестфалія, Німеччина) в родині директора школи. З дитинства він захоплювався астрономією. У 1919 р. він закінчив Геттінгенський університет. Ще студентом Бааде протягом трьох років був помічником відомого німецького математика Ф. Клейна. Таке співробітництво було дуже корисним для молодого вченого. По рекомендації Клейна Бааде прийняли до нещодавно відкритої Бергедорфської обсерваторії (біля Гамбурга). Тут Бааде займався вимірюваннями положень комет і астероїдів, систематично спостерігав змінні зорі; йому пощастило відкрити нову комету та декілька астероїдів із унікальними орбітами, у тому числі астероїд Ікар, який ближче за всі планети підходить до Сонця.

 

У 1931 р. Бааде був запрошений на роботу до обсерваторії Маунт-Вілсон (США), де він отримав можливість провадити спостереження на найбільшому в світі у ті роки телескопі із діаметром дзеркала 254 см. Головні наукові інтереси Бааде були пов’язані з вивченням особливостей зоряних систем. Він розпочав систематичні спостереження найближчих галактик, зокрема галактики М31 у сузір’ї Андромеда. За допомогою досить потужного телескопа йому вдалося у 1944 р. розділити на окремі зорі центральну частину галактики М31. Бааде виявив, що зорі у спіральних рукавах галактики відрізняються від зір її центральної частини, і виділив два типи зоряного населення галактик. До першого типу відносяться молоді гарячі зорі, такі, як яскраві голубі гіганти, цефеїди, що зв’язані з пиловою матерією. Другий тип населення складають червоні зорі, які знаходяться у зонах, позбавлених пилу. Згодом цей розподіл на типи розширено і вдосконалено. Висновки Бааде стимулювали подальші дослідження внутрішньої будови та еволюції зір.

 

Частина наукових праць Бааде присвячена надновим зорям. Він довів, що яскраві спалахи зір, що спостерігалися Тихо Браге у 1572 р. та Й. Кеплером у 1604 р., були в дійсності спалахами наднових зір, і ототожнив їх залишки з туманностями, Бааде разом із швейцарським астрономом Ф. Цвікки першим виділив наднові зорі у самостійну групу серед нових зір. Вони висловили припущення, що внаслідок спалаху наднової утворюється компактна вироджена зоря, що складається з нейтронів.

 

У 1952 р. Бааде зробив ще одне важливе відкриття. Він досліджував цефеїди, розташовані у різних галактиках, і прийшов до висновку, що шкала міжгалактичних відстаней повинна бути подвоєна. У 1958 р. Бааде повернувся до Германії і деякий час працював у Геттінгенському університеті, його наукова діяльність була високо оцінена. Він був нагороджений Золотою медаллю Лондонського королівського товариства у 1954 р., а через рік йому присудили медаль імені Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства.

 

А. М. Довгопол

Джерело: Короткий астрономічний календар 1993

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1