Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Зіткнення Землі з астероїдом Апофіс в 2068 році: шанс дуже малий

28 жовтня 2020

 

Мізерний вплив сонячного світла може спрямувати навколоземний астероїд Апофіс до Землі в 2068 році. . . Але шанси на зіткнення є невеликими.

 

Навколоземний астероїд 99942 Апофіс, врешті-решт, може впасти на нашу планету в квітні 2068 року. Вперше за всю історію астрономи виміряли, як орбіта астероїда повільно змінюється. Беручи до уваги цей негравітаційний ефект, «сценарій впливу на 2068 рік потрібно переглянути ще раз», — заявив керівник групи науковців Девід Толен (David Tholen)з Гавайського університету на онлайн-засіданні Відділу планетних наук Американського астрономічного товариства 26 жовтня 2020 р.

Докладніше:

Бідне на метали кулясте зоряне скупчення змушує астрономів переосмислити теорії

19 жовтня 2020

 

Відкриття найбіднішого металами кулястого зоряного скупчення, серед усіх відомих нині, змусило науковців переосмислити процеси утворення як галактик, так і кулястих зоряних скупчень.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Вільяма Гершеля

 

Англійський астроном Вільям (Фрідріх Вільгельм) Гершель народився 15 листопада 1738 р. в Ганновері (Німеччина), а помер 25 серпня 1822 р. в Слау (Англія). Його предки, вихідці з Моравії, з релігійних мотивів переїхали до Німеччини. Батько, Якоб Гершель, був полковим музикантом Ганноверської гвардії. Усіх своїх десятьох дітей він навчив музиці і більшість з них стали професійними музикантами. Цей шлях обрав і третій з синів — Більгельм. У 17 років він був полковим гобоїстом і мусив виїхати до Англії — йшла Семирічна війна. Військове життя виявилось дуже важким для його здоров’я, і невдовзі Гершель повертається у Ганновер. У 1757 р. він знову від’їжджає до Англії, де намагається заробляти на життя уроками музики. Кілька років проходять у поневіряннях, нарешті 1705 р. Гершель одержав місце органіста у Галіфаксі, а через рік — місце у модному курортному місті Баті. Досить швидко він робиться популярним композитором, виконавцем й викладачем музики. Значно поліпшивши своє матеріальне становище, Гершель запросив до себе брата Олександра, талановитого механіка, який згодом брав участь у створенні телескопів, і сестру Кароліну, що стала потім найближчим його другом і помічником у спостереженнях.

 

Нове життя дало Гершелю змогу зайнятися самоосвітою. Він вивчає кілька мов, поглиблює знання теорії музики. Гершель вистудіював книгу Р. Сміта «Гармонія», яка спонукала його прочитати іншу книгу того ж самого автора «Повна система оптики». Ця книга викликала у Гершеля інтерес до будови та застосування телескопів. У 1773р. він узяв напрокат невеликий дзеркальний телескоп. Побачений з його допомогою світ зір підкорив Гершеля, і в нього виникло бажання мати кращий інструмент. Але добрий телескоп коштував дуже багато, тому він вирішив зробити його самотужки. Усі кімнати будинку Гершеля перетворились на майстерні, де плавився метал, відливалися та полірувалися дзеркала. Свій перший рефлектор з дзеркалом діаметром 20 см Гершель закінчив 1774 р. З цього моменту його життя цілком змінилося. Тридцятишестирічний музикант увечері грав на концертах, вдень полірував дзеркала, а ночі віддавав спостереженням. Через два роки у Гершеля з’являється 20-футовий телескоп, найбільший у світі на той час. Дзеркала, які виготовляв Гершель, перевершували зроблені іншими майстрами того часу не тільки за розміром, а й якістю.

 

У 1787 р. Гершель створив гігантський 40-футовий рефлектор, діаметр дзеркала якого становив 147 см, а вага досягала 2 т. У цьому телескопі Гершель застосував винайдену ним однодзеркальну схему, яка збільшувала світлосилу інструмента і давала змогу спостерігати дуже слабкі об’єкти.

 

Але удосконалення телескопів не було для Гершеля самоціллю. З 1775 р. він почав систематичні огляди неба, маючи грандіозний план: зареєструвати усі цікаві та невідомі небесні об’єкти. Можливо, саме тому, що Гершель не був професійним астрономом, він не став займатися класичними астрономічними задачами, наприклад визначенням точних положень зір, а почав переглядати ділянками усе небо. 13 березня 1781 р., під час одного з таких переглядів, Гершель відкрив нову планету — Уран (про відкриття Урана див. статтю Л. Р. Лісіної). Це було найвизначніше астрономічне відкриття з часів відкриття Галілеєм супутників Юпітера. Гершель враз стає широковідомим. Його приймають у члени Лондонського королівського товариства, нагороджують золотою медаллю, він одержує рідкісний для іноземців докторський ступінь Оксфордського університету. Король Георг III призначає Гершеля придворним астрономом з довічним утриманням у 200 фунтів на рік. Хоч ця сума була невеликою, вона дозволила Гершелю у 44 роки стати нарешті астрономом-професіоналом.

 

У 1786 р, Гершель переїздить до містечка Слоу. Тут він одружився, тут народився його син Джон — у майбутньому теж відомий астроном, тут він зробив більшість своїх астрономічних відкриттів. У 1787 р. ним відкрито супутники Урана, у 1789 р. — два внутрішні супутники Сатурна. У 1790 р. Гершель визначив період обертання Сатурна та його кілець; у 1797 р. виявив зворотний рух супутників Урана. Він першим звернув увагу на сезонні зміни полярних шапок на Марсі.

 

Але Гершель не обмежувався вивченням Сонячної системи. Спостерігаючи небесні об’єкти, він хотів пізнати будову Всесвіту. Тому його особливо приваблювали далекі зорі та туманності. У 1783 р. Гершель, дослідивши власний рух 13 зір, виявив рух Сонячної системи і досить точно зазначив напрям цього руху (апекс) — до зорі λ Геркулеса. Спостерігаючи подвійні зорі, Гершель першим встановив, що багато з них не просто проектуються поруч на небесну сферу, а фізично зв’язані — у 1803 р. для 50 пар зір він виявив факт обертання одного компонента навколо другого.

 

Гершель видав три каталоги подвійних зір, останній, що містив докладне дослідження орбіт 145 пар зір, закінчив 1822 р., коли йому виповнилося 84 роки.

 

Гершель хотів зрозуміти, як розподіляються зорі у просторі. Для цього він придумав «метод черпків»; розділивши зоряне небо на 1000 ділянок, Гершель підраховував кількість зір у кожній з них. В результаті він виявив, що зорі розподіляються у просторі нерівномірно — вони скупчені у площині Молочного Шляху, а у ділянках неба, найвіддаленіших від Молочного Шляху, зір міститься менш за все. Так було доведено, що наша зоряна система — тільки острів у просторах Всесвіту, а формою вона нагадує диск або лінзу. Ця праця Гершеля поклала початок зоряній статистиці.

 

Найбільшу увагу Гершель приділяв вивченню туманностей. Він не тільки відкрив 2500 нових туманностей (до нього їх було відомо близько 100), а й спробував установити їх значення у будові Всесвіту. Гершель дослідив просторовий розподіл туманностей і виявив, що вони групуються у «шари». Він спробував класифікувати туманності і першим дійшов висновку, що частина туманностей — це скупчення зір, а частина — хмари дифузної речовини (рідини, як вважав Гершель), що світиться. У 1789 р. учений висловив думку, що дифузні туманності — місце, де народжуються зорі, поступово вони перетворюються на зоряні скупчення. У 1811 р. Гершель опублікував теорію еволюції туманностей, деякі положення якої близькі до сучасних.

 

Слід відзначити ще одне відкриття Гершеля — у 1800 р., вивчаючи спектр Сонця, він виявив, що за червоним його кінцем існують ще якісь промені, дію яких можна помітити, якщо розмістити у цій частині спектра термометр. Так було відкрито інфрачервоне випромінювання. Взагалі Гершель був перший, хто при вивченні зоряних спектрів спробував визначати енергію кожної ділянки спектра. Він перший помітив, що спектри зір різного кольору відрізняються розподіленням енергії.

 

У 1820 р. Гершель був обраний першим президентом Королівського астрономічного товариства. Цю посаду він займав до останніх днів свого життя.

 

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1988

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1