Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Вільяма Парсонса

 

Відомий ірландський астроном Вільям Парсонс народився 17 червня 1800 р. (помер 31 жовтня 1867 р.) в родовому маєтку стародавнього ірландського роду Бер-Касле, яке розташоване у центральній частині Ірландії. Успадкував титул лорда Оксмантауна, а після смерті батька — третього графа Росса.

 

Парсонс міг би зробити блискучу політичну кар’єру, бо вже у 20 років став членом Ірландського парламенту, а згодом — пером-представником від Ірландії у британському парламенті. Але його більше захоплювали таємниці неба, особливо зоряних скупчень і туманностей. Обізнаний з працями Гершеля, він добре розумів, що подальші астрономічні відкриття залежать від якості та розмірів телескопів. І тому обладнав у своєму замку майстерні, де з 1827 р. почав експериментувати над виготовленням нових телескопів.

 

Понад десять років Парсонс вів пошуки найкращого співвідношення міді та олова для дзеркального сплаву, шукав нові, механізовані методи шліфування та полірування дзеркал, їх відливання й охолодження. Першим великим успіхом графа Росса було виготовлення у 1840 р. дзеркала для 92-сантиметрового рефлектора, який за своїми якостями перевершив 147-сантиметрове дзеркало Гершеля, найбільше на той час. Тоді ж Парсонс розпочав роботу над виготовленням гігантського 182-сантиметрового дзеркала. І знову пошуки, знахідки та невдачі. Усього було зроблено п’ять заготовок для дзеркала, з яких збереглося тільки дві, вагою близько 5 т кожна. Охолодження дзеркал тривало майже чотири місяці. Потім після шліфування та полірування було відібране краще із дзеркал і розпочалося монтування телескопа, яке зайняло ще два роки. Парсонс значно удосконалив кріплення телескопа, але все ж таки для керування ним потрібно було декілька робітників.

 

У березні 1845 р. інструмент став до ладу. Цей 182-сантиметровий рефлектор протягом семи десятиліть був найбільшим телескопом у світі. Вже з самого початку спостережень граф Росе зробив чудове відкриття. Він виявив чітку спіральну форму великої туманності М51, що у сузір’ї Гончих Псів. Деякий час цю туманність називали «виром Росса» й вважали одним з найбільш вражаючих небесних об’єктів. Через рік спіральна форма була виявлена Россом ще в однієї туманності, а згодом — у дванадцяти інших. Відкриття спіральної форми багатьох туманностей, яке спочатку здавалося фантастикою, згодом було підтверджене іншими вченими. Відкриття Росса стало потужним стимулом для подальшого розвитку уявлень про будову та походження небесних об’єктів.

 

У 1845—1848 рр. систематичні спостереження графа Росса були перервані. Він спрямував свої зусилля та кошти на допомогу мешканцям Ірландії, які потерпіли від голоду.

 

Наукові заслуги графа Росса високо цінувалися його сучасниками. У 1848—1854 рр. він був президентом Лондонського королівського товариства. А у 1852 р. його обрали почесним членом Петербурзької Академії наук.

 

А. М. Довгопол

Джерело: Короткий астрономічний календар 1992

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1