Джакконі Ріккардо (н. 6.X.1931 р.)

Американський астроном Ріккардо Джакконі народився 6 жовтня 1931 р. у м. Генуя (Італія). Вищу освіту здобув у Міланському університеті — в 1954 р., захистивши дисертацію, став у цьому університеті асистентом професора фізики. З 1956 р. мешкає в США. До 1959 р. працював в університеті штату Індіана, а також у Принстонському університеті. Потім (до 1970 р.) — в Американській корпорації з науки і техніки в Кембриджі (з 1966 р. член ради директорів, а з 1969 р. — віце-президент). Упродовж 1970—1972 рр. був співробітником Гарвардської обсерваторії. У 1973—1983 рр. — професор астрономії Гарвардського університету і керівник відділу астрофізики високих енергій в Смітсонівському центрі астрофізики в Кембриджі (шт. Массачусетс). Протягом 1981—1991 рр. — директор наукового інституту космічного телескопа NASA (відповідав за розробку й будівництво Космічного телескопа імені Габбла) і професор університету Джонса Гопкінса в Балтиморі. З 1991 р. до 1999 р. — професор фізики й астрономії в Мілані, а також (у 1993—1999 рр.) — генеральний директор Європейської південної обсерваторії. Повершувшись 1999 р. до США, став президентом Об’єднаних університетів Вашингтона і професором-дослідником в університеті імені Джонса Гопкінса в Балтиморі.

Галузь наукових інтересів Ріккардо Джакконі — рентгенівська астрономія (є одним із її фундаторів). Лауреат Нобелівської премії з фізики 2002 р. «за створення рентгенівської астрономії і винахід рентгенівського телескопа». Разом з Б. Россі запропонував (1960) будувати рентгенівські телескопи для позаатмосферної астрономії. Відкрив (1962) перші галактичні рентгенівські джерела, зокрема Скорпіон X-1.

Організатор і керівник космічних рентгенівських обсерваторій «Ухуру» (1970) і «Айнштайн» (1978), сприяв запуску рентгенівського супутника ROSAT (1990). Головний дослідник рентгенівської обсерваторії «Чандра» (1999).

На честь науковця названо астероїд 3371 Джакконі.