Ейхгорн Карл Генріх

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Ейхгорн Карл Генріх (30.XI.1927 — 24.ІV.1999)

Eichhorn

Американський астроном Генріх Карл Ейхгорн народився 30 листопада 1927 р. у Відні (Австрія). Закінчивши (1949) Віденський університет, працював упродовж 1950—1951 у Віденській обсерваторії. З 1954 р. мешкав у США. Упродовж 1956—1959 рр. співробітник обсерваторії Джорджтаунського коледжу (Вашингтон), у 1959—1964 рр. — обсерваторії Ван-Флек (Міддлтаун, штат Коннектикут). З 1964 р. до 1979 р. — професор, завідувач кафедрою астрономії в університеті Південної Флориди (Тампа). Протягом 1979—1985 — професор, завідувач кафедрою астрономії в університеті Флориди (Гейневілл).

Галузь наукових інтересів Генріха Ейхгорна — позиційна астрономія (математичні й теоретичні аспекти), астрометрія, зоряна кінематика, геодезія. Розробив математичні основи методу фотографічної астрометрії для складання каталогів зір (в основі методу лежить ідея, що одну й ту ділянку неба треба фотографувати на дві або більше пластинок з деяким зміщенням їх оптичних центрів — це дозволяє істотно збільшити точність визначення координат зір).

На честь науковця названо астероїд 4297 Ейхгорн.

Генріх Карл Ейхгорн помер 24 квітня 1999 р. у м. Ґейнсвілл (шт. Флорида).