Ґілл Девід

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Ґілл Девід (12.VI.1843 — 24.I.1914)

Gill

Шотландський астроном і геодезист Девід Ґілл народився 12 червня 1843 р. у м. Абердин. Закінчивши Абердинський університет, працював у сімейному бізнесі (виробництво годинників), але згодом вирішив стати астрономом й очолив приватну обсерваторію в Абердинширі. У 1874 р. спостерігав на острові Маврикій проходження Венери по диску Сонця. На острові Вознесіння виконав (1877) спостереження Марса під час великого протистояння (на підставі цих спостережень визначив (1880) паралакс Сонця). У 1879—1906 рр. — директор обсерваторії на мисі Доброї Надії. У 1906 р. повернувся в Лондон.

Галузь наукових інтересів Девіда Ґілла — астрометрія, практична астрономія. Указав на можливість використання фотографічних спостережень зір для складання зоряних каталогів. Він є піонером у використанні астрофотографії (зробив першу фотографію Великої комети 1882) і одним з перших ініціаторів проекту «Карта неба». Упродовж 1885—1889 рр. виконав фотографування неба південної півкулі Землі, результати якого стали основою для створення каталога «Кейпський фотографічний огляд» (цей каталог, що містить дані про понад 400 000 зір, у 1896—1900 рр. опублікував Якобус Каптейн). Організував спостереження астероїдів з допомогою геліометрів для визначення паралаксу Сонця, виконав вимірювання багатьох зоряних паралаксів, обчислив масу Юпітера.

Упродовж 1909—1911 рр. — президент Королівського астрономічного товариства. На честь науковця названо кратери на Місяці та Марсі.

Девід Ґілл помер 24 січня 1914 р. у Лондоні.