Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Ґрем-Сміт Френсіс (н. 25.IV.1923 р.)

 

Grem Smit 

Англійський астроном Френсіс Ґрем-Сміт народився 25 квітня 1923 р. Здобув освіту в Даунінг-коледжі Кембриджського університету. Протягом 1947—1964 рр. — співробітник Кавендішській лабораторії Кембриджського університету. З 1964 р. до 1974 р. працював у Манчестерському університеті (співробітник Наффілдської радіоастрономічної лабораторії, професор університету). Упродовж 1974—1981 рр. — у Гринвічській обсерваторії (спочатку виконував обов’язки директора, в 1975—1981 рр. — директор обсерваторії). З 1981 р. — також директор Наффілдської радіоастрономічної лабораторії. У 1982—1990 рр. — королівський астроном.

 

Галузь наукових інтересів Френсіса Ґрема-Сміта — радіоастрономія. Разом з М. Райлом відкрив (1948) низку дискретних джерел космічного радіовипромінювання, серед іншого, найсильніше радіоджерело Кассіопея-A. Виконав (1951) дуже точні вимірювання координат кількох яскравих дискретних джерел — це дозволило ототожнити їх з оптичними об’єктами, а також встановив (1951), що вони розташовані далеко за межами Сонячної системи. Одним з перших отримав (1952) оцінки розмірів дискретних джерел. Запропонував (незалежно від В.В. Віткевича) й використав (1952) разом з К.М. Мейчіном метод дослідження сонячної корони шляхом спостереження покриття точкового радіоджерела Сонцем. Був одним з найактивніших дослідників пульсарів.

 

Упродовж 1975—1977 рр. президент Королівського астрономічного товариства.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1