Ґрем-Сміт Френсіс

Останні новини

Отримано перший знімок великим планом зорі за межами нашої галактики

21 листопада 2024

«Вперше нам вдалося зробити збільшене зображення зорі, яка перебуває на кінцевому етапі еволюції та міститься в іншій галактиці, тобто за межами Молочного Шляху», — сказав Кейічі Онака (Keiichi Ohnaka), астрофізик з Університету Андреса Белло в Чилі. Знімок зорі WOHG64, що розташована на відстані приголомшливих 160 000 світлових років від нас, отримано завдяки разючій різкості, яку має Дуже великий телескоп-інтерферометр (Very Large Telescope Interferometer, VLTI) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO). Ці спостереження показують: зоря викидає газ і пил на останніх стадіях перед тим, як вона стане надновою.

Докладніше:

Досі бракує доказів утворення великих планет біля легендарної зорі

02 листопада 2024

У фільмі «Контакт» («Contact») 1997 року, адаптованому за романом Карла Саґана 1985 року, головна героїня, вчена Еллі Ерровей (у виконанні актриси Джоді Фостер), вирушає в червоточину, побудовану космічними прибульцями, до зорі Веги. Вона з’являється в сніговій бурі з уламків, що оточують зірку, але явних планет не видно.

Схоже, творці фільму все зробили правильно.

Докладніше:

Ґрем-Сміт Френсіс (н. 25.IV.1923 р.)

Grem Smit

Англійський астроном Френсіс Ґрем-Сміт народився 25 квітня 1923 р. Здобув освіту в Даунінг-коледжі Кембриджського університету. Протягом 1947—1964 рр. — співробітник Кавендішській лабораторії Кембриджського університету. З 1964 р. до 1974 р. працював у Манчестерському університеті (співробітник Наффілдської радіоастрономічної лабораторії, професор університету). Упродовж 1974—1981 рр. — у Гринвічській обсерваторії (спочатку виконував обов’язки директора, в 1975—1981 рр. — директор обсерваторії). З 1981 р. — також директор Наффілдської радіоастрономічної лабораторії. У 1982—1990 рр. — королівський астроном.

Галузь наукових інтересів Френсіса Ґрема-Сміта — радіоастрономія. Разом з М. Райлом відкрив (1948) низку дискретних джерел космічного радіовипромінювання, серед іншого, найсильніше радіоджерело Кассіопея-A. Виконав (1951) дуже точні вимірювання координат кількох яскравих дискретних джерел — це дозволило ототожнити їх з оптичними об’єктами, а також встановив (1951), що вони розташовані далеко за межами Сонячної системи. Одним з перших отримав (1952) оцінки розмірів дискретних джерел. Запропонував (незалежно від В.В. Віткевича) й використав (1952) разом з К.М. Мейчіном метод дослідження сонячної корони шляхом спостереження покриття точкового радіоджерела Сонцем. Був одним з найактивніших дослідників пульсарів.

Упродовж 1975—1977 рр. — президент Королівського астрономічного товариства.