Гіппарх (бл. 190 — 125 до н.е.)
Один із найбільших астрономів стародавнього світу народився в Нікеї (Мала Азія). Значну частину свого життя провів на о. Родос, де в 160—125 до н.е. виконав переважну частину своїх робіт. З усіх творів Гіппарха до нас дійшов лише один — критичний коментар на поетичний опис зоряного неба, складений Аратом. Про інші його роботи відомо з «Альмагеста» Птолемея, який значною мірою спирався на його результати.
Гіппарх склав (127 р. до н. е.) перший зоряний каталог, що містив небесні координати близько 850 зір, а також розподілив зорі за їхньою яскравістю на 6 груп. Порівнявши свої спостереження зі спостереженнями попередників, Гіппарх відкрив прецесію. Удосконалив методику розрахунку видимих рухів Сонця і Місяці, що дало змогу з викокою точністю передбачати сонячні й місячні затемнення. На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 4000 Гіппарх.
