Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Горребоу Нільсен Педер (14.V.1679 — 15.IV.1764)

 

Horrebou 

Данський астроном Педер Нільсен Горребоу народився 14 травня 1679 р. у м. Легстері. Здобув (1716) вищу освіту в Копенгагенському університеті. Чотири роки працював у Копенгагенській обсерваторії помічником відомого данського астронома Оле Ремера (після смерті свого вчителя продовжив його дослідження, що стосувалися, головно, точного визначення положень зір). З 1714 р. — професор математики Копенгагенського університету і директор обсерваторії. У 1738—1739 рр. і 1747—1748 рр. — ректор Копенгагенського університету.

 

У книзі «Основи астрономії» (1734—1735) умістив дані спостережень точних положень зір, зроблених Ремером і ним самим (ці матеріали невдовзі використав Т. Майєр для визначення власних рухів зір). Ім’я Горребоу пов’язане також з однією із перших спроб вимірювання річного паралакса зір — у книзі «Тріумфуючий Коперник» (1727) він повідомив про те, що, використавши проведені Ремером спостереження Сиріуса й Веги, йому вдалося визначити переміщення на небесній сфері цих зір внаслідок орбітального руху Землі. Пізніше, щоправда, було показано: знайдене Горребоу значення паралакса помилкове, оскільки він не враховував вплив температури на інструменти. Горребоу розробив також новий метод визначення широти, написав кілька підручників з астрономії, математики, навігації. На честь науковця названо кратер на Місяці.

 

Педер Нільсен Горребоу помер 15 квітня 1764 р. у м. Копенгаген (Данія).

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1979.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1