Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Крістіансен Норман Вілбер (9.VIII.1913 — 26.IV.2007)

 

Kristiansen 

Австралійський радіоастроном Вілбер Норман Крістіансен народився 9 серпня 1913 р. у Мельбурні. Вищу освіту здобув у Мельбурнському університеті. Протягом 1937—1948 рр. — співробітник дослідницької лабораторії фірми «Амелгамейтід вайрлесс» (Австралія), де розробляв направлені антени для радіозв’язку на великих відстанях. Упродовж 1948—1960 рр. — співробітник відділу радіофізики Організації науково-промислових досліджень у Сіднеї. У 1960—1978 рр. — професор електротехніки Сіднейського університету (з 1978 р. — почесний професор).

 

Галузь наукових інтересів Вілбера Крістіансена — радіоастрономія. Розробив (1949) новий тип багатопроменевої радіоінтерферометрії, що має високу кутову роздільність (систему складають окремі лінійно розташовані рухомі антени-параболоїди). Очолював будівництво першої такої системи в Поттс-Хіллі поблизу Сіднея. Згодом сконструював аналогічну хрестоподібну інтерферометричну систему («хрест Крістіансена»). Брав участь у розробці та будівництві радіоінтерферометрів у Нідерландах, Франції, Китаї, Австралії. Досліджував джерела дециметрового випромінювання на Сонці й показав, що радіовипромінювання виходить зі щільних ділянок нижньої корони і має температуру близько декількох мільйонів градусів. Вивчав фонове випромінювання спокійного Сонця, побудував карту радіовипромінювання спокійного Сонця з високою роздільною здатністю. Упродовж 1957—1975 рр. очолював роботу з підготовки й публікації щоденних карт сонячного радіовипромінювання.

 

Після відкриття (1951) монохроматичного радіовипромінювання нейтрального водню на хвилі 21 см., виконав (разом із Дж. В. Гіндманом) огляд випромінювання водню й отримав перші докази щодо існування в Галактиці спіральних рукавів.

 

Упродовж 1960—1976 рр. — голова Австралійського національного комітету з радіонауки. Віце-президент (1964—1970) Міжнародного астрономічного союзу. Президент (1978—1981) Міжнародного союзу радіонаук. На честь науковця названо астероїд 8313 Крістіансен.

 

Вілбер Норман Крістіансен помер 26 квітня 2007 р. в Дорріґо.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1