Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Лаплас Симон П’єр (28.III.1749 — 5.III.1827)

 

Laplas 

Французький астроном, математик і фізик П’єр Симон Лаплас народився 23 березня 1749 р. в Бомон-ан-Ож (Нормандія). Навчався в школі чернечого ордена, був викладачем математики у військовому навчальному закладі рідного міста. У 1766 р. приїхав у Париж і згодом став професором Військової школи. 1790 р. його призначили керівником знаменитої тепер Палати мір і ваг.

 

Основні наукові праці Лапласа в галузі астрономії належать до небесної механіки. Цей термін вперше з’явився у назві його грандіозної п’ятитомної праці — «Трактат про небесну механіку». В цій галузі знань Лаплас на практиці реалізував ідеї і методи І. Ньютона, викладені в «Математичних основах натуральної філософії». Він показав, що закон всесвітнього тяжіння пояснює і дозволяє розраховувати рух тіл Сонячної системи.

 

П. Лаплас є автором космогонічної гіпотези щодо виникнення Сонячної системи з газової туманності (1796 р.). Гіпотеза одержала назву небулярной (від лати. «nebula» — туманність).

 

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 4628 Лаплас.

 

П’єр Симон Лаплас помер 5 березня 1827 р. в Парижі.

 

Докладніше про П’єра Лапласа

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1