Лoк’єр Норман Джозеф

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Лoк’єр Норман Джозеф (17.V.1836 — 16.VIII.1920)

Lokier

Англійський астроном Джозеф Норман Лок’єр народився 17 травня 1836 р. у м. Регбі (графство Ворікшир). Здобувши освіту, здійснив поїздки до Швейцарії і Франції. Протягом 1857—1870 рр. був клерком військовому відомстві. Потім був секретарем урядової комісії з науки, а далі працював у відділі науки і мистецтва в Південному Кенсінгтоні. Цікавився астрономією, особливо Сонцем. З 1885 р. — професор астрофізики в Королівському коледжі, а також директор (1885—1913) обсерваторії сонячної фізики цього коледжу в Південному Кенсінгтоні. Після виходу на пенсію (з 1913 р.) працював у власноручно створеній обсерваторії в Сідмуті (після його смерті — обсерваторія імені Нормана Лок’єра).

Галузь наукових інтересів Нормана Лок’єра — Сонце, зорі. Одним з перших розпочав спектроскопічні дослідження Сонця і зір. Особливого значення надавав паралельним астрономічним спостереженням і лабораторним експериментам. Розробив (1866) метод спостереження протуберанців поза затемненням і вперше (1868) застосував його на практиці (одночасно з П’єром Жансеном, який незалежно відкрив цей метод). Дійшов (1871) висновку, що яскрава жовта лінія в спектрі протуберанців, яка не збігається з жодною виміряною в лабораторії лінією, належить новому елементу (назвав цей елемент гелієм).

Виконав низку досліджень з вивчення зв’язку між погодою на Землі й сонячною активністю. Один із піонерів археоастрономії — першим уважно підійшов до питання про астрономічне призначення мегалітичних пам’яток (Стоунгендж й інші) на території Великобританії.

Протягом 1870—1905 рр. очолював вісім експедицій для спостереження повних сонячних затемнень. Заснував (1869) широко відомий (і престижний в наукових колах) загальнонауковий щотижневий журнал Nature і був його редактором до кінця життя. Автор багатьох книг з фізики Сонця і зір.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі.

Джозеф Норман Лок’єр помер 16 серпня 1920 р. в селі Солкомб Реджіс (графство Девон).