Лoк’єр Норман Джозеф

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Лoк’єр Норман Джозеф (17.V.1836 — 16.VIII.1920)

Lokier

Англійський астроном Джозеф Норман Лок’єр народився 17 травня 1836 р. у м. Регбі (графство Ворікшир). Здобувши освіту, здійснив поїздки до Швейцарії і Франції. Протягом 1857—1870 рр. був клерком військовому відомстві. Потім був секретарем урядової комісії з науки, а далі працював у відділі науки і мистецтва в Південному Кенсінгтоні. Цікавився астрономією, особливо Сонцем. З 1885 р. — професор астрофізики в Королівському коледжі, а також директор (1885—1913) обсерваторії сонячної фізики цього коледжу в Південному Кенсінгтоні. Після виходу на пенсію (з 1913 р.) працював у власноручно створеній обсерваторії в Сідмуті (після його смерті — обсерваторія імені Нормана Лок’єра).

Галузь наукових інтересів Нормана Лок’єра — Сонце, зорі. Одним з перших розпочав спектроскопічні дослідження Сонця і зір. Особливого значення надавав паралельним астрономічним спостереженням і лабораторним експериментам. Розробив (1866) метод спостереження протуберанців поза затемненням і вперше (1868) застосував його на практиці (одночасно з П’єром Жансеном, який незалежно відкрив цей метод). Дійшов (1871) висновку, що яскрава жовта лінія в спектрі протуберанців, яка не збігається з жодною виміряною в лабораторії лінією, належить новому елементу (назвав цей елемент гелієм).

Виконав низку досліджень з вивчення зв’язку між погодою на Землі й сонячною активністю. Один із піонерів археоастрономії — першим уважно підійшов до питання про астрономічне призначення мегалітичних пам’яток (Стоунгендж й інші) на території Великобританії.

Протягом 1870—1905 рр. очолював вісім експедицій для спостереження повних сонячних затемнень. Заснував (1869) широко відомий (і престижний в наукових колах) загальнонауковий щотижневий журнал Nature і був його редактором до кінця життя. Автор багатьох книг з фізики Сонця і зір.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі.

Джозеф Норман Лок’єр помер 16 серпня 1920 р. в селі Солкомб Реджіс (графство Девон).