Міннарт Йозеф Ґіллес Марсел

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Міннарт Йозеф Ґіллес Марсел (12.II.1893 — 26.X.1970)

Minnart

Бельгійський і нідерландський астроном Марсел Ґіллес Йозеф Міннарт народився 12 лютого 1893 р. у м. Брюгге (Бельгія). Здобувши (1914) в Гентському університеті біологічну освіту, вивчав потім математику й фізику в Лейденському університеті. Протягом 1916—1918 рр. викладав фізику в Гентському університеті. У 1918 р. змушений був перейти в Утрехтський університет в Нідерландах, де зацікавився астрономією. З 1920 р. працював в обсерваторії Утрехтського університету (у 1937—1963 рр. — професор астрономії і директор обсерваторії Сонненборґ). У 1942—1944 роках був в’язнем фашистського концтабору, де викладав фізику й астрономію іншим ув’язненим.

Галузь наукових інтересів Марсела Міннарта — Сонце. Видав (1940) фундаментальний фотометричний атлас сонячного спектру для діапазону довжин хвиль 333,2 — 877,1 нанометрів (разом з Д. Мюлдерсом і Я. Хаутгастом) і таблиці сонячних фраунгоферових ліній для діапазону 293,5 — 877,0 нанометрів (разом з Ш. Мур-Сіттерлі та Я. Хаутгастом). Розробив метод кількісного аналізу атмосфер Сонця і зір за їхніми спектрами (цей метод вперше дозволив отримати кількісні оцінки хімічного вмісту елементів в атмосферах зір і деякі фізичні параметри атмосфер). Виконав кількісний аналіз неперервного спектру сонячної корони і спектру хромосферних спалахів.

Цікавився також бульбашками і музичною природою звуків, які створює проточна вода (у 1933 р. розв’язав задачу про акустичну частоту резонансу окремої бульки у воді — резонанс Міннарта). Досліджував вплив атмосфери на світло і образи (написав на цю тему книжку «Світло і колір в природі», 1954). Автор відомих науково-популярних книжок з астрономії (зокрема «Практична астрономія», 1971) та фізичної метеорології.

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 1670 Міннарт.

Марсел Ґіллес Йозеф Міннарт помер 26 жовтня 1970 р. у м. Утрехт (Нідерланди).