Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Паркер Ньюмен Юджин (н. 10.VI.1927 р.)

 

Parker 

Американський астроном Юджин Ньюмен Паркер народився 10 червня 1927 р. у м. Гаутон (шт. Мічиган). Здобув (1948) вищу освіту в Мічиганському університеті та Каліфорнійському технологічному інституті (1951). Протягом 1951—1955 рр. був викладачем в університеті штату Юта. З 1955 р. працював в Інституті імені Фермі Чиказького університету (з 1962 — професор фізики, до 1995 р. очолював кафедру астрономії та астрофізики університету).

 

Галузь наукових інтересів Юджина Паркера — фізика плазми. Одним з перших виконав дослідження з космічної магнітної гідродинаміки, передбачив основні властивості сонячного вітру (запровадив у 1958 р. термін «сонячний вітер »), описав магніто-гравітаційну («паркеровську») нестійкість в плазмі. Виконав піонерські роботи з вивчення властивостей сонячного вітру і його взаємодії з геомагнітним полем. Запропонував модель зовнішньої атмосфери Сонця з постійним витіканням речовини з корони і показав, що швидкість сонячного вітру зростає з віддаленням від Сонця. Проаналізував вплив корони, яка розширюється, на магнітне поле в околицях Сонця і з’ясував, що поле має бути спіральним внаслідок обертання Сонця. Висловив припущення (1987), що нагрів сонячної корони можуть спричиняти велика кількість малопотужних «наноспалахів», що відбуваються в атмосфері Сонця.

 

На честь науковця названо астероїд 11756 Джин Паркер.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1