Сейферт Кінан Карл

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Сейферт Кінан Карл (11.II.1911 — 13.VI.1960)

Seifert

Американський астроном Карл Кінан Сейферт народився 11 лютого 1911 р. у Клівленді (шт. Огайо). Закінчивши (1933) Гарвардський університет, до 1936 р. продовжував вивчення астрономії в Гарвардській обсерваторії під керівництвом Гарлоу Шеплі. Працював в обсерваторіях Мак-Доналд (1936—1940) і Маунт-Вілсон (1940—1942). Протягом 1942—1946 рр. викладав астрономію у технологічному інституті Кейза в Крівленді, а також працював в обсерваторії Ворнер і Свейзі. З 1946 р. — професор університету Вандербілта в Нашвіллі (шт. Теннессі). З 1953 р. — директор обсерваторії Артура Дж. Даєра цього університету.

Галузь наукових інтересів Карла Сейферта — зоряна астрономія, галактики. Виконав в обсерваторії Маунт-Вілсон докладні дослідження галактик в спектрах ядер яких є емісійні лінії (ці галактики згодом були названі сейфертівськими). Зовні вони не відрізняються від нормальних спіральних галактик, але в їхніх компактних ядрах відбуваються потужні процеси виділення енергії, що роблять ядро галактики потужним джерелом інфрачервоного й рентгенівського випромінювання та призводять до викидання з нього швидких потоків газу.

Протягом 1936—1940 рр. разом з Д. Поппером виміряв променеві швидкості, кольори та зоряні величини 118 слабких зір спектрального класу B і визначив відстані до них, їх абсолютні зоряні величини та відношення загального поглинання до селективного. Вивчав (1942—1946) функції світності зір Чумацького Шляху. Отримав (разом з Я. Нассау і С. Мак-Каскі) перші кольорові фотографії туманностей і зоряних спектрів. Керував будівництвом обсерваторії імені А. Даєра і створенням 24-дюймового телескопа, на якому згодом виконав багато фотоелектричних спостережень затемнюваних змінних зір.

На честь науковця названо (окрім типу галактик) кратер на Місяці, групу галактик (Секстет Сейферта) з сузір’я Змії.

Карл Кінан Сейферт помер (загинув в автокатастрофі) 13 червня 1960 р. у Нашвіллі.