Сейферт Кінан Карл

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Сейферт Кінан Карл (11.II.1911 — 13.VI.1960)

Seifert

Американський астроном Карл Кінан Сейферт народився 11 лютого 1911 р. у Клівленді (шт. Огайо). Закінчивши (1933) Гарвардський університет, до 1936 р. продовжував вивчення астрономії в Гарвардській обсерваторії під керівництвом Гарлоу Шеплі. Працював в обсерваторіях Мак-Доналд (1936—1940) і Маунт-Вілсон (1940—1942). Протягом 1942—1946 рр. викладав астрономію у технологічному інституті Кейза в Крівленді, а також працював в обсерваторії Ворнер і Свейзі. З 1946 р. — професор університету Вандербілта в Нашвіллі (шт. Теннессі). З 1953 р. — директор обсерваторії Артура Дж. Даєра цього університету.

Галузь наукових інтересів Карла Сейферта — зоряна астрономія, галактики. Виконав в обсерваторії Маунт-Вілсон докладні дослідження галактик в спектрах ядер яких є емісійні лінії (ці галактики згодом були названі сейфертівськими). Зовні вони не відрізняються від нормальних спіральних галактик, але в їхніх компактних ядрах відбуваються потужні процеси виділення енергії, що роблять ядро галактики потужним джерелом інфрачервоного й рентгенівського випромінювання та призводять до викидання з нього швидких потоків газу.

Протягом 1936—1940 рр. разом з Д. Поппером виміряв променеві швидкості, кольори та зоряні величини 118 слабких зір спектрального класу B і визначив відстані до них, їх абсолютні зоряні величини та відношення загального поглинання до селективного. Вивчав (1942—1946) функції світності зір Чумацького Шляху. Отримав (разом з Я. Нассау і С. Мак-Каскі) перші кольорові фотографії туманностей і зоряних спектрів. Керував будівництвом обсерваторії імені А. Даєра і створенням 24-дюймового телескопа, на якому згодом виконав багато фотоелектричних спостережень затемнюваних змінних зір.

На честь науковця названо (окрім типу галактик) кратер на Місяці, групу галактик (Секстет Сейферта) з сузір’я Змії.

Карл Кінан Сейферт помер (загинув в автокатастрофі) 13 червня 1960 р. у Нашвіллі.