Шарльє Людвіг Вільгельм Карл

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Шарльє Людвіг Вільгельм Карл (1.IV.1862 — 5.XI.1934)

Sharlie

Шведський астроном Карл Вільгельм Людвіг Шарльє народився 1 квітня 1862 р. у м. Естерзунд. Здобув вищу освіту в Уппсальському університеті. Протягом 1884—1887 рр. працював асистентом в Уппсальській обсерваторії. У 1887—1888 роках — доцент Уппсальського університету. Упродовж 1888—1890 рр. був асистентом в Стокгольмській обсерваторії. Протягом 1890—1897 років працював на посаді астронома-спостерігача Уппсальської обсерваторії. У 1897—1927 рр. — професор астрономії і директор обсерваторії Лундського університету.

Галузь наукових інтересів Карла Шарльє — небесна механіка, зоряна астрономія, космологія. Розвинув (1908—1922) теорію ієрархічної будови Всесвіту (зорі утворюють скупчення, скупчення — галактику, галактики — метагалактику й т.д.), середня щільність якої зменшується з ростом масштабу, що дозволяє уникнути гравітаційного і фотометричного парадоксів. Застосував статистичні методи до вивчення просторового розподілу зір в Галактиці й рухів зір в околицях Сонця. Розвинув запропоновану Карлом Шварцшильдом теорію еліпсоїдального розподілу швидкостей зір у Галактиці. Виявив існування систематичного зміщення власних рухів зір на всіх галактичних довготах (середня величина зміщення становила приблизно 0,024″ на рік, що могло вказувати на факт обертання Галактики).

Вивчав вікові збурення орбіт астероїдів. Розвинув отриманий Жозефом-Луї Лагранжем розв’язок задачі визначення орбіти за трьома спостереженнями і зробив його зручним для практичних обчислень.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі, астероїд 8677 Шарльє.

Карл Вільгельм Людвіг Шарльє помер 5 листопада 1934 р. у м. Лунд (Швеція).