Цераський Вітольд Карлович

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Цераський Вітольд Карлович (9.V.1849 — 29.V.1925)

Tseraskyi

Російський астроном Вітольд Карлович Цераський народився 9 травня 1849 р у м. Слуцьк (нині Білорусь). Астрономією цікавився з дитячих років (цей інтерес пробудила яскрава комета Донаті на небі Землі в 1858 році). Навчаючись в гімназії виконав свої перші астрономічні спостереження за допомогою невеликої підзорної труби фізичного кабінету. Здобувши (1871) вищу освіту в Московському університеті, став до роботи в університетській обсерваторії (спершу понадштатний асистент, потім астроном-спостерігач). Упродовж 1883—1911 рр. — викладач Московського університету (з 1888 р. — професор) і завідувач (1890— 1916) університетської обсерваторії.

Галузь наукових інтересів Вітольда Цераського — астрофотографія, астрофотометрія (засновник московської школи астрофотометрії). Відкрив (1885) сріблясті хмари, спостерігав їх протягом 1885—1892 років і визначив їхню середню висоту. Побудував (1887) фотометр з допомогою якого визначив зоряні величини і уклав каталоги зір з довкола полярної ділянки небесної сфери. Уперше встановив (1895) на основі дослідів з плавленням металів у фокусі увігнутого дзеркала нижню межу температури Сонця (3500°С).

Разом зі своєю дружиною Лідією (також астрономом) організував (1895) у Московській обсерваторії на сконструйованому ним короткофокусному ширококутному астрографі систематичні пошуки і вивчення змінних зір фотографічним методом. Запропонував аналітичний спосіб визначення координат метеорного радіанта і метод визначення кутової швидкості метеорів. Удосконалив кілька астрономічних приладів.

Активно (виступав з публічними лекціями, писав науково-популярні статті) популяризував астрономію. На честь науковця названо астероїд 807 Цераскія.

Вітольд Карлович Цераський помер 29 травня 1925 р. у Москві (Росія).

Докладніше про Вітольда Цераського