Авенір Олександрович Яковкін

До 100-річчя з дня народження

21 травня 1987 р. виповнюється 100 років з дня народження видатного радянського астронома, члена-кореспондента АН УРСР, доктора фізико-математичних наук професора Авеніра Олександровича Яковкіна (помер 18 листопада 1974 р.).

А.О. Яковкін народився на Уралі в м. Благовєщенськ Уфимської губернії в сім’ї вчителя. В 1905 р. закінчив з золотою медаллю гімназію в Єкатеринбурзі (нині Свердловськ), а в 1910 р. — фізико-математичний факультет Казанського університету. Після закінчення університету А. О. Яковкіна зарахували на посаду асистента університетської астрономічної обсерваторії й одночасно залишили на кафедрі астрономії для підготовки до професорського звання. Наприкінці 1910 р. його перевели в астрономічну обсерваторію ім. В.П. Енгельгардта, підпорядковану Казанському університету і розташовану за 30 км від міста. Тут він працював до 1931 р. асистентом (1911—1919), астрономом-спостерігачем (1919—1926) і директором (1926—1931). Одночасно А.О. Яковкін викладав у Казанському університеті: спочатку як приват-доцент (1916—1925), потім як професор (1926— 1937). У 1937 р. його запрошують до Свердловського (нині Уральського) університету, де він очолював кафедру астрономії (до 1945р.),. а також працював деканом факультету (1939—1943).

У 1945 р. Всесоюзний комітет у справах вищої школи направив А.О. Яковкіна до Києва. Спочатку він отримав посади професора кафедри астрономії Київського університету і за сумісництвом — завідувача відділом університетської обсерваторії. З 1948 по 1951 р. був деканом фізичного факультету. В 1952 р. А.О. Яковкіна обрали директором Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) АН УРСР. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я 1959 р. він перейшов на посаду старшого наукового співробітника, а з 1968 р. зовсім залишив ГАО.

Вчений ступінь доктора фізико-математичних наук А.О. Яковкіну присуджено 1938 р. без захисту дисертації. Членом-кореспондентом АН УРСР його обрано в 1951 р.А.О. Яковкін почав займатися науковою роботою ще студентом. Спочатку він активно спостерігав за небом, а уже на четвертому курсі брав участь у науковій експедиції по визначенню сили тяжіння. За роботу по дослідженню переносного меридіанного круга, виконану на п’ятому курсі, одержав премію. Результати цього дослідження булиопубліковані в Трудах астрономічної обсерваторії Казанського університету.

У Казані А.О.  Яковкін багато зусиль докладав для організаціїі проведення астрометричних й астрофізичних спостережень. Особливо активно він спостерігав за змінними зорями, астероїдами, кометами, покриттями зір Місяцем та іншими світилами, виконав значний об’єм спектральних спостережень Нової Орла (1918). Багато уваги приділяв удосконаленню спостережуваної й експериментальної бази обсерваторії. Зокрема, ним відшліфоване шестидюймове дзеркало, сконструйовано прилад для обчислень параболічних орбіт (кометограф), розроблено і виготовлено целостат для експедиційних робіт та ін.

А.О. Яковкін досліджував орбітальний та обертальний рух Місяця. Спочатку він виконав детальний аналіз спостережень Місяця на геліометрі, які провів в 1910—1915 рр. Т. Банахевич. А з 1915 по 1931 р. особисто спостерігав на геліометрі і зробив велику кількість вимірів відстаней од кратера Мьостінг А до різних точок краю місячного диска, а потім їх опрацював. Завдяки цим дослідженням одержано нові значення параметрів, які характеризують обертання Місяця навколо осі.

У 1934 р. А.О. Яковкін визначив залежність розмірів видимого радіуса Місяця від значення оптичної лібрації по широті. Це явище згодом одержало назву «ефект Яковкіна», або «лібраційний ефект», і на довгі роки визначило основні напрямки досліджень Місяця в Радянському Союзі і за кордоном. Спостереження та теоретичні дослідження А.О. Яковкіна становлять значний внесок у світову науку по вивченню Місяця.

У Казанському університеті А.О. Яковкін доклав чимало зусиль для введення курсів з геодезії й викладав їх. Поряд з педагогічною діяльністю він брав участь у геодезичних роботах виробничого характеру, зокрема керував зйомкою місцевості площею 25 км2 в районі горючих сланців (Ульяновськ), нівеліровкою всіх вулиць Казані тощо.

Після переходу до Свердловського університету А.О. Яковкін зосередився на викладацькій роботі та організації і проведенні разом із студентами спостережень покрить зір Місяцем. Розрахунки обставин цих цікавих явищ природи виконувалися на оригінальному пристрої, сконструйованому А.О. Яковкіним.

Наукова діяльність А.О. Яковкіна в Києві позначалась розгортанням астрономічних досліджень в обсерваторії університету та ГАО АН УРСР. За його ініціативою провадилися фотографічні спостереження Місяця з метою побудови нових карт крайової зони, розпочалося вивчення фізичної лібрації, фігури та рельєфу лібраційної зони. Він розробив подвійний окуляр для рефрактора, за допомогою якого можна вимірювати Місяць як на геліометрі. А.О. Яковкін запропонував новий спосіб спостережень, який зводиться до вимірювання кутів між напрямками кратер Мьостінг А і кратер біля краю місячного диска. Цим способом одержано унікальні спостереження для дослідження обертання і для селенодезії, зокрема для визначення нахилу площини екватора до площини екліптики та координат ряду кратерів на поверхні Місяця.

За ініціативою А.О. Яковкіна в ГАО АН УРСР та інших астрономічних установах почали розвиватися селенодезичні дослідження, детальне вивчення рельєфу і фігури Місяця. Завдяки цьому у Радянському Союзі складено кілька каталогів положення базисних точок на місячній поверхні, створено нову теорію фізичної лібрації та одержано низку результатів фундаментального характеру.

З появою штучних супутників Землі увагу А.О. Яковкіна привертають переважно космічні експерименти. Зокрема, для дослідження Місяця він запропонував використати його штучні супутники та організувати спостереження з місячної поверхні. З групою науковців ГАО АН УРСР він розробив методику та виконав розрахунки для спостережень зір і планет з поверхні Місяця. Вчений розробив автоматичний теодоліт, який сам виставляється на місячній поверхні по рівню. Все це були піонерські роботи, які поклали початок вивченню космічного простору новими засобами.

Він був здібним і самовідданим спостерігачем.

У науковому доробку А.О. Яковкіна понад 100 публікацій, серед яких поряд з роботами з астрометрії можна знайти ряд оригінальних досліджень з теоретичної астрономії, вищої геодезії, астрофізики та інших суміжних наук.

А.О. Яковкін був обдарованим педагогом, виховав багато висококваліфікованих фахівців. Значна кількість його учнів стали докторами і кандидатами наук і з гідністю продовжують розвивати задуми свого вчителя.

А.О. Яковкін брав активну участь в організації науки та громадському житті. Досить згадати, що він обирався членом комісії № 17 Міжнародного астрономічного союзу та Астрономічної ради АН СРСР, головою комісії по вивченню орбітального й обертального руху та фігури Місяця, і т. д.

Ім’я Авеніра Олександровича Яковкіна посідає належне місце в історії радянської астрономічної науки.

Д. П. Дума

Джерело: Короткий астрономічний календар 1987