Гаврилов Ігор Володимирович

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Гаврилов Ігор Володимирович (17.V.1928 — 19.X.1982)

Havrylov

Доктор фізико-математичних наук Ігор Володимирович Гаврилов народився 17 травня 1928 р. у с. Рубежевичі Барановицької області (нині Брестська область, Білорусь). Вищу освіту здобув (1952) на астрономічному відділенні фізико-математичного факультету Вільнюського університету. У 1953 р. викладав математику й фізику в середній школі литовського міста Ново-Вільня. З січня 1954 р. працював у Головній астрономічній обсерваторії АН УРСР, обіймаючи посади від наукового співробітника до завідувача відділу фотографічної астрометрії (1976—1982).

Галузь наукових інтересів І.В. Гаврилова — селенодезія та фотографічна астрометрія. Основні роботи пов’язані зі створенням на місячній поверхні мережі селенодезичних опорних точок, що дають змогу закріпити в тілі Місяця селенодезичну координатну систему, яка є математичною основою для складання карт місячної поверхні. Її також використовують для вивчення геометричної й динамічної фігури Місяця.

Автор монографії «Фигура и размеры Луны по астрономическим наблюдениям» (1969) та колективної праці «Сводная система селенодезических координат 4900 точек лунной поверхности» (1977).

Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1983 р., посмертно). На честь науковця названо кратер на зворотному боці Місяця.

Ігор Володимирович Гаврилов помер 19 жовтня 1982 р. у Києві.

Докладніше про Ігоря Гаврилова:

Кислюк В. С. Дослідник фігури Місяця (до 80-річчя від дня народження І. В. Гаврилова)