Іван Якимович Фальковський (1762—1823)

В наші часи мало кому відоме ім’я Івана Якимовича Фальковського — українського вченого-просвітителя кінця XVIII — початку XIX ст. Він мав надзвичайну для свого часу ерудицію: займався астрономією і поезією, механікою і філософією, математикою і теологією економікою і архітектурою. Знав багато мов (німецьку, французьку, угорську, латинську, єврейську), був, за висловами сучасників, «найкращою прикрасою Київської академії».

Народився Іван Фальковський 11 червня 1762 р. в селі Білоцерковка біля Києва в родині священника. Батько його прагнув надати двом своїм синам освіту. Він готує їх до вступу, а в 1773 р. відвозить у Київську академію. Для того щоб дати синам змогу вчитися за кордоном, батько Фальковського приймає пропозицію їхати в Токай капеланом російської церкви. В 1777 р. Іван переходить у Пресбургську гімназію (м. Братіслава), а через рік — в Пештську королівську гімназію (м. Будапешт). Тут з особливим інтересом займається він математичними науками. В 1779 р. вмер батько. Юнак залишився на чужині майже без засобів існування.

З 1880 р. Іван Фальковський вчиться в Офенському (Будімському) університеті (Угорщина), де слухає курс філософських і математичних наук, а також експериментальної фізики. Тут він складає «відповідно професорським поясненням» «Правила цивільної архітектури». Одночасно працює в канцелярії російського посольства і займається репетиторством. Згодом він передасть Київській академії математичні інструменти, що їх він придбав в ці важкі роки в Угорщині.

У квітні 1883 р. Іван Якимович повертається на батьківщину, і в цьому ж році його приймають до Київської академії, де він вивчає богослів’я, французьку і єврейську мови.

Любов до науки, ґрунтовні знання звернули на себе увагу академічного начальства — молодого вченого, ще студента, призначають вчителем арифметичного класу.

По закінченні курсу Фальковський викладав в академії математику і астрономію, німецьку і латинську мови, філософію і богослів’я. Зокрема слід відзначити, що на тлі занедбаного в той час викладання математики в Київській академії, лекції Фальковського настільки відрізнялись від загального рівня, що кожний, хто їх слухав, ставав відмінним математиком. Фальковський написав декілька підручників з математики, найбільшу увагу привертає «Скорочення змішаної математики, поділене на дві частини, з котрих перша включає механіку, катоптрику, діоптрику і перспективу; а друга тригонометрію сферичну, початки астрономії, географію, хронологію, гномонику, пиротехнію, архитектуру цивільну й військову,— зібране з різних авторів на користь Київського академічного юнацтва. В Києві, 1793». Проте цей підручник, як і інші, залишився у рукопису. Кожне правило, кожне положення в ньому супроводжується задачами і прикладами з найдосконалішими поясненнями.

Взагалі за своє життя Фальковський написав чимало творів, та, на жаль, не всі рукописи дійшли до нас. Найбільше уваги приділяв Фальковський вивченню астрономії, розглядав небо у телескоп, що був встановлений у високій альтанці на Володимирській гірці (тоді — сад Києво-Михайлівського монастиря).

«Астрономія,— пише Фальковський,— є наука про світ, яким він є, та про його явища. Астрономія сферична є наука про те, як наші очі уявляють видимий із Землі світ. Астрономія теоретична є наука, що розглядає єство і властивості тіл світу...». В «Сферичній астрономії» висвітлюються питання про кола всесвітньої кулі, про рух Сонця і про «залежні від цього явища», про місце «нерухомих» зірок та про загальний рух цих зірок тощо.

У цій частині багато задач, які мають практичне значення (наприклад: «знайти в будь-якому місці височину полюса» і розв’язує цю задачу для Києва, «знайти довготу дня і ночі по Сонцю та по височині полюса» та багато ін.). І. Фальковський наводить широту Києва 50°27′ та довготу 48°37′ і тому Київський меридіан від Паризького до сходу на 24° і 37′ або на 1 год 38 хв.

У «Теоретичній астрономії» Фальковський докладно розглядає кеплерову теорію руху планет, наводить таблицю видимих поперечників планет за спостереженнями різних авторів. Планети він розподіляє на першокласні (Сатурн, Юпітер, Марс, Венера, Меркурій), що обертаються навколо Сонця, і другокласні, що обертаються навколо інших планет, тобто супутники цих планет. І. Фальковський описує рух Місяця і пов’язані з ним затемнення; розв’язує задачу про визначення часу майбутніх сонячних затемнень на 1795—1800 рр. і пояснює, як їх спостерігати.

Всі планети, пише І. Фальковський, сяють відбитим сонячним світлом, а нерухомі зорі, які значно більші за нашу Землю і знаходяться на різних відстанях від неї, власним світлом. Простір між нерухомими зорями і Сатурном не залишається порожнім, тому що «дає рухам комет місце». «Комети суть зорі,— пише він далі,— що обертаються навколо Сонця, власного світла не мають, а хвости комет складаються з безлічі випарів, які виходять із ядра комет».

Фальковський згадує й зорі, що періодично змінюють свій блиск, їх він називає «новими». Але що вони собою являють «напевно встановити» він не може і робить припущення, що це «планети, які обертаються навколо нерухомих зірок як коло Сонця, якби тільки зрозуміти можна було, яким чином на такій відстані тіла, що запозиченим світлом виблискують, видимі бути можуть».

Питання фігури і розміру Землі, довготи і широти її різних місць розглядаються в «Геометрії», яку він називає наукою «про пізнання виду, величини і властивості Землі». «Фігура Землі майже подібна до фігури кулі»,— пише Фальковський і додає, що Земля «під екватором вище, ніж під полюсами».

У своїх працях Фальковський дає ряд цінних порад, як і з чого можна зробити телескоп, як шліфувати скло для нього; наводить схеми і креслення сонячних, місячних та зоряних годинників. Він аналізує астрономічні календарі, що існували в різні епохи у різних народів, і багато уваги приділяє складанню «Київських місяцесловів». Складені ним «Київські місяцеслови» на 1798 і 1799 рр. були надруковані в Києво-Печерській Лаврі. Вони вміщують: «показання часу видів Місяця, хід Сонця та істинне оного місце на Київськім меридіані, схід та захід в Києві, початок світанку або ранкової зорі у Києві на кожен день», «показання чотирьох пір року і затемнень Сонця та Місяця», цілий ряд статей історичного напрямку тощо. На відміну від існуючих календарів того часу в «Київських місяцесловах» не було астрологічної частини.

Допомагали складати ці календарі викладачі та студенти Київської академії: Т. Ляшков, Г. Гловацький, Т. Максимовський, С. Долинний, І. Майборода, В. Абрагамович та інші.

У 1803 р. Фальковського призначили ректором Київської академії, але вже в наступному році він відмовився від цієї посади і у зв’язку з поганим станом здоров’я залишає Київську академію, де користувався щирою повагою і любов’ю вихователів і студентів. Після цього складає підручники для студентів академії, «в котрій загальнокорисні науки здебільшого за одними рукописними моїми творами викладаються». В цей час пише «Короткий порадник про лікування хвороб простими засобами».

Ще на початку своєї викладацької діяльності Фальковський прийняв монашество під ім’ям Іринея. В 1808 р. вже мав сан епіскопа. В 1813 р. він оселяється в Михайлівському монастирі і веде затворне життя. Помер І. Я. Фальковський 12 травня 1823 р.

І.Я. Фальковський був одним з найвидатніших людей свого часу, мав багатообдаровану натуру, жадібно прагнув знань і знання мав справді енциклопедичні. При ознайомленні із його рукописами вражає глибока людяність, чуйність, широта поглядів; наукові твори його вказують на різнобічність інтересів, прагнення до пізнання істини.

К. Ф. Дербеньова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1973