Пам’яті професора В.С. Кислюка
ВІТАЛІЙ СТЕПАНОВИЧ КИСЛЮК
(20.01.1940 — 03.05.2014)
Не хочеться вірити, що В.С. Кислюка вже нема серед нас. Із його іменем в Україні та світі пов’язана ціла історія наукових досліджень фігури та динаміки Місяця, успішного завершення «Фотографічного огляду неба» (ФОН) та участі України в здійсненні Європейським космічним агентством унікального астрометричного проекту Hipparcos. Наукова робота В.С. Кислюка була тісно пов’язана з його науково-організаційною, видавничою та педагогічною діяльністю.
Мені випала нагода про все це написати в «Нарисі про життя й наукову діяльність В.С. Кислюка» (Біобібліографічний покажчик / ГАО НАН України. Серія «Біобібліографія вчених ГАО НАН України» — Київ 2000 — 32 с.), присвяченому 60-річчю від дня його народження.
За ці 15 років, що минули відтоді, В.С. Кислюк, сповнений творчих задумів і звиклий до самовідданої праці, виконав низку оригінальних досліджень з проблем астрометрії та селенодезії. Мені пощастило з ним попрацювати над підготовкою пропозиції щодо створення в Україні штучного супутника Місяця «Укрселена». В.С. Кислюк активно вболівав за стан і перспективи астрономічних досліджень у ГАО НАН України, тут в обсерваторії проходило все його життя.
КОРОТКА БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Доктор фізико-математичних наук (з 1986 р.), професор (з 1995 р.) Віталій Степанович Кислюк — відомий учений-астроном, фахівець у галузі селенодезії, динаміки Місяця й астрометрії. Він народився 20 січня 1940 р. в с. Невірків Корецького району Рівненської області. Закінчивши 1957 р. Невірківську середню школу, вступив до Львівського політехнічного інституту (тепер Державний університет «Львівська політехніка») на спеціальність «астрономо-геодезія» геодезичного факультету. Закінчивши 1962 р. інститут, отримав направлення на роботу в Головну астрономічну обсерваторію (ГАО) АН УРСР (м. Київ), де був зарахований на посаду інженера, яку обіймав до 1965 р. Упродовж 1965—1968 рр. навчався в аспірантурі при ГАО під керівництвом доктора фіз.-матем. наук І.В. Гаврилова. Після закінчення аспірантури працював у ГАО молодшим науковим співробітником (1968—1973 рр.), ученим секретарем (1973—1978 рр.), заступником директора з наукових питань (1978—1984 рр.). З 1984 р. до 2002 р. В.С. Кислюк — завідувач відділу фотографічної астрометрії (з 1994 р. — відділу астрометрії). З 2002 р. працював головним науковим співробітником відділу астрометрії.
З 1972 р. В.С. Кислюк був постійним автором «Короткого астрономічного календаря» (з 1996 р. — «Астрономічний календар») та опублікував у ньому майже 20 статей. З 1978 р. до кінця своїх днів він був членом редколегії цього щорічника, до того ж, був відповідальним редактором його випусків на 1979—1995 рр. З 1991 до 2014 рр. В.С. Кислюк був членом редколегії журналу «Кинематика и физика небесных тел», а з 1995 до 2014 р. — відповідальним секретарем журналу «Космічна наука і технологія». В.С. Кислюк — автор понад 150 наукових праць, серед них чотири монографії. Він був активним популяризатором астрономічних знань у пресі та на телебаченні.
КОРОТКА ДОВІДКА ПРО НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Наукову діяльність В.С. Кислюк розпочав під керівництвом І.В. Гаврилова, який, продовжуючи традиції члена-кор. АН УРСР А.О. Яковкіна, вивчав форму, фігуру й рух Місяця. Тоді в колишньому СРСР йшла активна підготовка до здійснення посадки космічних апаратів (КА) на Місяць.
Це вимагало створення селенодезичної мережі опорних точок на поверхні Місяця. Тому в 60-ті роки минулого століття у світі підготовлено було низку селенодезичних каталогів положень таких опорних точок, які відносилися до різних систем відліку. В.С. Кислюк зайнявся їх порівняльним аналізом і запропонував методику створення зведеного каталогу.
Виконаний цикл досліджень В.С. Кислюка став основою його кандидатської дисертації «Дослідження селенодезичних опорних мереж та спроба побудови незалежної системи», яку він успішно захистив 8 грудня 1970 р. на засіданні Вченої ради Інституту математики АН УРСР. На підставі цих досліджень був побудований зведений каталог 2580 точок місячної поверхні. Виданий 1970 р., цей каталог тривалий час служив математичною основою при картографуванні місячної поверхні та опорою при опрацюванні знімків Місяця, отримуваних за допомогою космічних апаратів. Зведені селенодезичні дані допомогли також побудувати першу карту висот місячного рельєфу. Пізніше цей каталог був значно розширений і містив просторові координати 4900 точок видимого боку Місяця.
Ця робота ввійшла складовою частиною до циклу «Розробка теорії і практична побудова координатних систем для геодинамічних, селенодезичних і космічних досліджень», за який 1983 р. колектив авторів у складі: Є.П. Федоров, Я.С. Яцків, І.В. Гаврилов, Д.П. Дума, В.С. Кислюк, А.О. Корсунь, А.М. Кур’янова — був удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.
Залучення даних, здобутих за допомогою космічної техніки, допомогло перейти до вивчення глобальної фігури Місяця. В.С. Кислюк виконав велику роботу щодо узагальнення всіх наявних на першу половину 1980-х рр. даних про абсолютні висоти на всій поверхні Місяця. В результаті була створена узагальнена система абсолютних висот, що об’єднувала наземні селенодезичні каталоги, фотограмметричні опорні мережі й профілі, побудовані за даними космічних апаратів, результати радіопрофілювання Місяця та ін. За даними узагальненої системи висот геометрична фігура Місяця була апроксимована тривісним еліпсоїдом, а докладний аналіз системи висот дав змогу вивчити особливості глобальної фігури Місяця, зокрема, стосовно її асиметрії.
Крім того, В.С. Кислюк зі співавторами провів гармонічний аналіз даних про абсолютні висоти Місяця та проаналізував понад 30 моделей гравітаційного потенціалу Місяця.
Цикл селенодезичних досліджень стосовно узагальнення геометричних і динамічних характеристик Місяця став основою для докторської дисертації В.С. Кислюка на тему «Узагальнена система астрономо-селенодезичних сталих», яку він успішно захистив 6 червня 1986 р. на засіданні Спеціалізованої ради ГАО. Результати цих досліджень опубліковано у двох монографіях і в трьох оглядових статтях. За цикл праць «Геометричні та оптичні властивості поверхні Місяця» 1997 р. колективові авторів у складі: В.С. Кислюк, О.К. Осипов, Ю.Г. Шкуратов — присуджено премію НАН України ім. М.П. Барабашова.
З 1984 р. В.С. Кислюк активно включився у виконання кооперативної програми «Фотографічний огляд неба» (ФОН). Координація робіт щодо програми ФОН здійснювалася відповідною робочою групою секції «Астрометрія» Астрономічної ради АН СРСР, керівником якої 1986 р. став В.С. Кислюк. Програма ФОН передбачала виконання чотирикратного перекриття північного неба платівками, отримуваними за допомогою однотипових ширококутних астрографів.
Завдяки ініціативі та активній роботі В.С. Кислюка програма ФОН стала відомою у світі та була успішно завершена створенням оригінального каталогу FONAC. Крім того В.С. Кислюк приділяв велику увагу іншим напрямам досліджень відділу астрометрії, а саме: астрометрія Сонячної системи, вивчення кінематики й структури Галактики, наземне забезпечення космічних місій до комети Галлея, Фобоса та Марса тощо.
І НА ЗАВЕРШЕННЯ
Завдяки моральним і професійним якостям В.С. Кислюка всюди, де б він не перебував і де б він не працював, створювалася атмосфера доброзичливості й творчого пошуку.
Цей короткий опис життя й наукової діяльності В.С. Кислюка буде неповним, якщо не згадати про Віталія Степановича як про сина, мужа, батька та дідуся.
Його любов до батьківської землі, повага до українських традицій, формування привітної, дружньої та гостинної родини Кислюків — це гідний приклад для всіх нас, кому пощастило знати Віталія Степановича Кислюка й співпрацювати з ним.
Академік НАН України, доктор фіз.-мат. наук
Я. С. Яцків
Джерело: Астрономічний календар 2015
