Степанов Володимир Євгенович

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Степанов Володимир Євгенович (01.XII.1913 — 26.VIII.1986)

Stepanov

Доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН СРСР Володимир Євгенович Степанов народився 1 грудня 1913 р. у с. Щогловка (нині Макіївський район Донецької області). Здобувши (1937) вищу освіту на механіко-математичному факультеті Московського університету, працював у 1937—1941 рр. в Ташкентській обсерваторії. Протягом 1941—1946 років перебував у лавах Радянської Армії. У 1946—1953 рр. — директор Астрономічної обсерваторії Львівського університету. Упродовж 1953—1955 рр. працював у Московському державному університеті. З 1955 р. до 1962 р. — у Кримській астрофізичній обсерваторії. Протягом 1962—1978 рр. — в Інституті земного магнетизму, іоносфери та поширення радіохвиль Сибірського відділення АН СРСР (заступник директора, з 1964 р. — директор інституту). Водночас у 1972—1977 рр. був головою Президії Східносибірської філії Сибірського відділення АН СРСР. Протягом 1979—1984 рр. — старший науковий співробітник СибІЗМІР. У 1984—1986 рр. — завідувач лабораторії Інституту земного магнетизму, іоносфери та поширення радіохвиль АН СССР в Москві.

Галузь наукових інтересів В.Є. Степанова — Сонце. Суттєво розвинув теорію утворення спектральних ліній поглинання за наявності магнітного поля. Розв’язав (1958—1962) задачу про перенесення випромінювання за умови існування магнітного поля. Один із творців першого в СРСР сонячного магнітографа, призначеного для вимірювання слабких магнітних полів на Сонці. Виконав цикл робіт з дослідження магнітного поля та динаміки плазми в активних сонячних утвореннях. Керував дослідженнями динаміки і обертання атмосфери Сонця на корональних рівнях.

На честь науковця названо астероїд 3493 Степанов.

Володимир Євгенович Степанов помер 26 серпня 1986 р. у м. Іркутськ (похований у Москві).