Явище Наднової не завжди закінчується знищенням зорі. Білий карлик, що швидко рухається в нашій галактиці, може бути першим залишком, який ми спостерігаємо як наслідок рідкісного, слабкого типу Наднових. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Science.
У 2003 р. виявлено наднові зорі типу Iax, які є слабшими, ніж їхні потужніші «родичі» — Наднові типу Ia. Спалахи наднових зір типу Ia такі яскраві, а головно схожі один на одного, що астрономи використовують їх як «стандартні свічки» для оцінки астрономічних відстаней. Обидва типи Наднових трапляються в системах, де дві зорі обертаються одна навколо одної, тобто в подвійних зоряних системах. Якщо білий карлик перетягує на себе речовину зовнішніх шарів більшої зорі-компаньйона, то, зрештою, досягне критичної маси, що спричинить його вибух.
На світлині показано уявлення художника про подвійну зоряну систему в якій білий карлик перетягує на себе речовину зовнішніх шарів більшої зорі-компаньйона. Фото з сайту www.newscientist.com.
Наднові типу Ia після спалаху не залишають нічого, але останні дослідження показують, що явище Наднової типу Iax може бути досить слабким, щоб білий карлик вижив. Комп’ютерне моделювання також дозволяє припустити: такі Наднові приводять до того, що білий карлик отримує додатковий поштовх (імпульс) для руху в міжзоряному просторі.
Прямих спостережень білих карликів, що залишилися живими після спалахів Наднових типу Iax, досі не було. Але Стефані Венне (Stephane Vennes) з Астрономічного інституту Чеської академії наук з колегами вважають, що вони знайшли один з таких залишків, що вижив, — це зоря з назвою LP 40-365. Хімічний склад білого карлика і швидке обертання вказують на те, що він, напевно, колись мав зорю партнера. А його висока швидкість і траєкторія відповідають імпульсу, який може спричинити спалах Наднової типу Iax.
Зазвичай, одиночні зорі з швидким рухом виникають з подвійних зоряних систем. Якщо орбіта такої системи пролягала занадто близько до центра галактики, то це призводило до розриву пари і надавало зорям додаткового імпульсу. Але, «відновивши» траєкторію LP 40-365 назад у часі, науковцям стало ясно, що вона ніколи не проходила повз центр Галактики.
Хімічний склад, вік та інші характеристики зорі LP 40-365 на думку Венне і її команди можна пояснити, зробивши припущення, що ця зоря є вцілілим залишком від спалаху Наднової типу Iax, який відбулася на відтинку часу 5 — 50 млн років тому за десятки тисяч світлових років від Землі.
«Наднові типу Iax вивчені мало, немає великої кількості об’єктів цього типу, тому будь-які нові дані є корисною інформацією», — зауважила Ешлі Паґнотта (Ashley Pagnotta) з коледжу Чарльстона в Південній Кароліні.
Оскільки спалахи наднових зір тривають короткий час і неможливо точно передбачити, коли вони відбудуться, то все, що ми знаємо про них, отримано завдяки вивченню їх наслідків. Виживання таких білих карликів, як LP 40-365, дозволило б точніше визначити, що саме призводить до появи Наднових типу Iax, а також, можливо, і їхніх «двоюрідних сестер» —наднових зір типу Ia, які мають вирішальне значення для вивчення швидкості розширення Всесвіту.
За інф. з сайту www.newscientist.com підготував Іван Крячко
