Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику

19 травня 2023

Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.

 

 

Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.

Докладніше:

Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел

11 травня 2023

 

За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 24 06 17mДещо незвичними подіями ознаменувався початок третього тисячоліття для Сонячної системи, зокрема, для її віддалених регіонів — так званої зовнішньої Сонячної системи. У 2006 році неждано-негадано вигулькнув Майкл Браун зі своїм повідомленням про відкриття за орбітою Плутона ще одного об’єкта більших розмірів, ніж дев’ята планета, — це був перший тривожний дзвіночок в «біографії» Плутона і підстава для Брауна визнати себе «убивцею» Плутона. Опісля була пожиттєва «дискваліфікація» планети з пониженням її рангу до образливого статусу «карликової планети».

 

Деякий дисонанс в начебто спокійний перебіг подій вніс знову ж таки невгамовний Майкл Браун зі своїм російським колегою Костянтином Батигіним. Шляхом математичних розрахунків вони практично на 100% довели, що в Сонячній системі є невідома нам велика планета –— її гучно, але просто, прозвали «Планета Х». Щоправда, астрономічними спостереженнями існування «замісника» Плутона ще не підтверджено, багато астрономів не сприймають реальності наведених відкривачами доказів і твердо вірять в його майбутню «реінкарнацію». Тобто гіпотеза про існування об’єкта «Планета 9» (Planet Nine) досі є ненадійною.

 

Але останнім часом в таборі противників «дискваліфікації» Плутона зростає сум’яття — в останнє десятиріччя астрономи виявляли все більше і більше об’єктів з розмірами, більшими, аніж розмір Плутона. Водночас у науковців визрівала думка про те, що до реінкарнації справа не дійде, а натомість відбудеться ретельний «перепис населення» на задвірках Сонячної системи і буде виконано більш строгу й урівноважену систематизацію відкритих там об’єктів.

 

news 24 06 17v

 

Ще не виявлений, невидимий об’єкт планетної маси проявляє себе через збурення орбіт далеких об’єктів Койпера запевняють дослідники з Місячно-планетної лабораторії Аризонського університету. На малюнку об’єкт показано на орбіті далеко за межами Плутона. Фото з сайту https://phys.org.

 

Тож не дивно, що повідомлення про відкриття вже десятої планети на окраїні Сонячної системи не прозвучало так гучно, як це було у випадку «Планети 9». Вчені з Аризонського університету заявили, що в Сонячній системі може існувати невідома планета, розміри якої близькі до розмірів Марса — «другий Марс». Про це свідчить поведінка об’єктів в поясі Койпера, який пролягає від орбіти Нептуна до відстані 55 а. о. від Сонця. Ця область системи нагадує пояс астероїдів, але він в 20 разів ширший і в 20—200 разів масивніший, складається переважно з малих тіл.

 

Саме поведінка цих об’єктів наштовхнула на думку про існування невідомої планети — нахил орбіт тих із них, що містяться на відстані понад 50 а. о. від Сонця, на думку вчених, не вписується в звичну модель — він на цілих 8 градусів відрізняється від типового значення. Винуватцем такого «розбалансу» з великою вірогідністю може бути розташована недалеко невідома планета. Узявши до уваги всі ці міркування, науковці дійшли висновку, що маса і розмір «Планети 10» мають нагадувати Марс, одначе, інші аспекти можуть сильно відрізнятися, бо десята планета лежить набагато далі від Сонця. Також дослідники схильні вважати, що в молодій Сонячній системі її орбіта містилась значно ближче до світила.

 

Гіпотетичну планету можна вважати «десятою» тільки за умови існування «Планети 9» (більш відомої як «Планета Х»). Ситуація зі сприйняттям обох новачків в Сонячній системі абсолютно очікувана — багато науковців не сприймають гіпотези про існування кожної з них. Підтвердити реальність існування «Планети 10» вчені зможуть тільки за умови спостереження і відкриття нових об’єктів поясу Койпера.

 

Результати дослідження аризонських науковців оприлюднив журнал Astronomical Journal.

 

За інф. з сайту https://phys.org підготував Георгій Ковальчук

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1