Піонерська місія Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) LISA Pathfinder (Laser Interferometer Space Antenna Pathfinder) добігла кінця на початку цього тижня. Оператори Європейського центру космічних операцій у Дармштадті, Німеччина, надіслали останні команди на космічний зонд увечері вівторка, 18 липня поточного року.
«Коли ми в останній раз контактували з LISA Pathfinder і попрощалися з супутником, це був унікальний та емоційний момент», — зазначив Карстен Данцманн (Karsten Danzmann) з Інституту гравітаційної фізики імені Макса Планка (Німеччина) у недавньому прес-релізі. «Після кількох років планування, ми провели багато днів і ночей з початку 2016 року, проклавши з LISA Pathfinder шлях в майбутнє астрономії гравітаційних хвиль».
На малюнку художника — LISA Pathfinder в космічному просторі. Фото з сайту Європейського космічного агентства.
Запущений 3 грудня 2015 року, незадовго до оголошення першого прямого виявлення брижів простору-часу, відомих як гравітаційні хвилі, космічний зонд LISA Pathfinder демонстрував технології майбутньої місії Laser Interferometer Space Antenna (LISA). LISA буде реєструвати низькочастотні гравітаційні хвилі, зокрема, спричинені злиттям надмасивних чорних дір.
LISA Pathfinder виконував місію, перебуваючи на орбіті навколо точки L1 Лагранжа на відстані 1,5 мільйони кілометрів від Землі. Це гравітаційно спокійне середовище дозволило на облавку зонда тримати на відстані 38 см один від одного два кубики діаметром 44 мм із золота і платини у вільному падінні протягом тривалого часу.
Призначений не для реєстраії гравітаційних хвиль, а радше, як технологічний тестовий майданчик, LISA Pathfinder підтвердив свій основний технологічний критерій у червні 2016 року. Фактично, як заявили наукові Європейського космічного агентства, LISA Pathfinder був у п’ятеро чутливішим, ніж потрібно.
ESA також вдалося отримати додаткові наукові дані від місії. Наприклад, LISA Pathfinder використали для добору зразків місцевого мікрометеоритного середовища шляхом виявлення його впливу на космічний апарат. Хоча місія фінішувала 30 червня 2017 року, інженери продовжували випробовувати космічний зонд, тестували двигуни та вивчали вплив магнітних перешкод і сонячного освітлення, відомий як «випалювання» інструментів.
Незважаючи на те, що це була місія не для фотографування, датчики стеження за зорями зробили також кілька зображень Землі на шляху до точки L1.
Запропонована орбіта для LISA. (Зверніть увагу на те, що база інтерферометра становить 5 мільйонів кілометрів, на відміну від 2,5 млн км згідно з планом NASA / ESA). Фото з сайту Європейського космічного агентства.
Основна місія LISA має довгу дорогу до космосу. У 2011 р. NASA розірвало партнерство з ESA через бюджетні обмеження. Пізніше Європейське космічне агентство спланувало місію ELISA (Evolved LISA). Нині NASA переглядає варіанти участі в програмі ELISA. Заплановано, що місія має стартувати 2034 р.
Майбутня місія LISA матиме три космічні апарати, які літатимуть у просторі як вершини уявного трикутника на відстані 2,5 млн км один від одного по геліоцентричній орбіті за 50 мільйонів кілометрів від Землі. У такій конфігурації апарати зможуть реєструвати низькочастотні гравітаційні хвилі, недоступні для їхнього наземного аналога LIGO.
За інф. з сайту www.skyandtelescope.com підготував Іван Крячко
