Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Яскраві протозорі й темні хмари сусідять в зоряному розпліднику

19 травня 2023

Зображення, отримане в одній з обсерваторій NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory), показує величезну темну міжзоряну хмару Lupus 3 на контрасті з сліпучими новонародженими зорями у світлій туманності Bernes 149.

 

 

Масивну міжзоряну хмару Lupus 3, в якій утворюються зорі, сфотографували в Міжамериканській обсерваторії Серро Тололо NSF NOIRLab у Чилі за допомогою 570-мегапіксельної камери темноїенергії (Dark Energy Camera, DECcam), виготовленої Міністерством енергетики США. У сліпучій центральній ділянці цієї розлогої хмари видно пару новонароджених зір, які вириваються зі своїх природних коконів пилу та газу, щоб освітити туманність Bernes 149. (Це світла туманність, яку видно тому, що вона відбиває світло близьких до неї зір — Ред.) Такі контрастні ділянки роблять цей об’єкт головною мішенню для досліджень процесу зореутворення.

Докладніше:

Європейський телескоп відкрив приховані краєвиди величезних зоряних ясел

11 травня 2023

 

За допомогою оглядового телескопа для астрономії, що працює у видимому та інфрачервоному діапазонах електромагнітного спектра (Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy, VISTA) і належить Європейській південній обсерваторії (European Southern Observatory,ESO), астрономи створили величезний інфрачервоний атлас п’яти найближчих до Землі ділянок зореутворення. Для цього вони об’єднали понад мільйон зображень. Ці великі мозаїки показують молоді зорі, які занурені в густі хмари пилу, у процесі формування. Новий атлас стане для астрономів унікальним джерелом інформації, за допомогою якого можна розшифрувати складну загадку процесу народження зір.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 11 06 17mВідкриття двох нових супутників діаметром понад півтора кілометра впевнено підтвердило лідерство Юпітера серед планет Сонячної системи за їх кількістю — тепер цей показник досяг значення 69.

 

Поява телескопів-велетнів, оснащених надчутливими ширококутними детекторами, відкрила новий етап для астрономічних відкриттів, дозволивши відкрити зграйки крихітних супутників навколо зовнішніх планет. Наприклад, спостереження, зроблені в 2000—2003 рр., дали можливість виявити 46 нових супутників навколо Юпітера — понад дві третини від загальної кількості!

 

Тепер астроном Скотт Шеппард (Scott Sheppard) з Інституту Карнегі додав ще два об’єкти до планетного супутникового братства, в результаті чого загальна кількість відомих супутників досягла 69. Інформація про об’єкти S / 2016 J 1 і S / 2017 J 1 ( «S» для супутника, «J» для Юпітера) появилася в Електронному циркулярі Малих планет (Minor Planet Electronic Circulars) відповідно 2 і 5 червня поточного року.

 

news 11 06 17v

 

Більшість з 69 відомих супутників Юпітера рухаються по ретроградних орбітах, тобто вони переміщаються в напрямку, протилежному напрямку обертання планети. Фото з сайту www.skyandtelescope.com.

 

Як пояснює Шеппард, «...ми продовжуємо наше дослідження і шукаємо дуже віддалені об’єкти у зовнішній Сонячній системі, зокрема, наші пошуки зосереджені на «Планеті X», і Юпітер зовсім випадково виявився в районі наших спостережень в 2016 і 2017 роках». Отже, науковці трішки «відступили» від магістральної лінії програми і виконали позапланові спостереження кількох ділянок зоряного неба поблизу Юпітера.

 

Яскравість нових супутників сягає 24 зоряної величини, що свідчить про їх крихітні розміри — 1—2 кілометри. Тому відома інформація про них аж надто скупа — окрім характерів орбіт, астрономи нічого конкретного про них не знають.

 

S / 2016 J 1: Шеппард виявив цей супутник під час спостереження 8 березня 2016 р., використовуючи 6,5 м телескоп-рефлектор Магеллан-Бааде (телескоп Вальтера Бааде, або «Магеллан-1» — Ред.) в обсерваторії Лас-Кампанас в Чилі. Середня відстань його від Юпітера складає 20 600 000 км, нахил орбіти 140°, ексцентриситет 0,14, період обертання 1,65 років. Хоча Шеппард вперше побачив цей об’єкт в минулому році, його орбіта залишалася невизначеною, поки він не об’єднав свої зусилля з Девідом Толеном (David Tholen) з Гавайського університету і Чедвіком Трухільо (Chadwick Trujillo) з Університету Північної Аризони, які виконали свої спостереження шість тижнів тому з 8,2-м рефлектором «Субару» (Subaru) на Мауна Кеа.

 

S / 2017 J 1: Шеппард і Трухільо виконали ще одні спостереження 23 березня 2017 року, використовуючи старезний 4-м рефлектор Віктора Бланко (Victor Blanco) міжамериканської обсерваторії Серро Тололо в Чилі. Окрім того, перегляд зображень, отриманих з «Субару» в 2016 р. і на початку цього року, дозволив команді підтвердити існування нового супутника. Він лежить на середній відстані 23 500 000 км від Юпітера, нахил орбіти 149°, ексцентриситет 0,40, період обертання 2,01 років.

Обидва новачки в юпітеріанському сімействі, як і переважна більшість супутників Юпітера, мають ретроградні орбіти, з нахилами, більшими 90°, що означає — вони рухаються в напрямку, протилежному напрямку обертання планети. Такі далекі, нерегулярні орбіти означають, що ці тіла, ймовірно, утворилися в іншому місці у зовнішній Сонячної системи і були захоплені в полон, проходячи повз планету на початку її історії.

 

Згідно з орбітальними оцінками, опублікованими в квітні Мариною Брозовік (Marina Brozović) і Робертом А. Якобсоном (Robert A. Jacobson) із Лабораторії реактивного руху (JPL), 11 нерегулярних супутників Юпітера мають орбіти, відомі так погано, що їх вважають «втраченими». Шеппард і його колеги під час спостережень виявили всі ці об’єкти, крім одного з них, якого відтоді ніхто більше не бачив.

 

Шеппард і Трухільо не гаяли часу, вони виконали ретельне повторне сканування ділянки навколо Юпітера, в результаті чого «перевідкрили» супутники S/2003 J 5 , S/2003 J 15 , і S/2003 J 18, а також уточнили орбіту S/2011 J 2.

 

«Ми точно “віднайшли” п’ять втрачених супутників» — гордиться Шеппард, зазначивши, що спостереження 2016 і 2017 років можуть бути легко пов’язані з деякими із невизначених знахідок 2003 року. «Ми маємо більше супутників Юпітера в наших нових спостереженнях 2017 року і, ймовірно, всі “втрачені” об’єкти мають право на реінкарнацію в наших нових спостереженнях» — сказав Шеппард, зазначивши, що для бездоганного ототожнення нових об’єктів йому доведеться повернутися до них на початку 2018 року, але вже з використанням великих телескопів.

 

За інф. з сайту www.skyandtelescope.com підготував Георгій Ковальчук

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1