Тоді як багато святкових традицій передбачають частування індичкою, локшиною соба, латкесом або пан де паскуа, цього року Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO) приносить вам святкову курку. Так звана туманність «Курка, що біжить», де містяться молоді зорі на етапі формування, представлена разючими подробицями на зображенні розміром 1,5 мільярда пікселів, зробленому оглядовим телескопом VLT (VLT Survey Telescope, VST), який встановлено в обсерваторії Паранал ESO у Чилі.
Цей величезний зоряний розплідник лежить у напрямку на сузір’я Кентавра (Кентавр), на відстані приблизно 6500 світлових років від Землі. Молоді зорі в цій туманності створюють інтенсивне випромінювання, яке змушує навколишній водень світитися рожевими відтінками.
На мапі показано розташування туманності «Курка, що біжить» (IC2944) в межах великого південного сузір’я Кентавра. На ній наведено більшість зір, видимих неозброєним оком за хороших умов, а положення туманності позначено червоним колом. Хоча зоряне скупчення IC 2948, пов’язане з цією туманністю, легко побачити в невеликий телескоп, туманність дуже слабка і була виявлена фотографічним методом лише на початку ХХ століття. Авторські права на зображення: ESO, IAU та Sky & Telescope. Фото з сайту www.eso.org.
Туманність «Курка, що біжить», насправді складається з кількох ділянок, які ми можемо бачити на цьому величезному зображенні, що охоплює частину небесної сфери розміром приблизно як 25 повних дисків Місяця [1]. Найяскравіша ділянка в туманності називається IC 2948, де одні люди бачать голову курки, а інші — її задню частину. Тонкі пастельні контури — це ефірні клуби газу та пилу. Ближче до центра зображення, позначеного яскравою, вертикальною, майже стовпоподібною, структурою, видно IC 2944. Найяскравішим об’єктом у цій ділянці є Лямбда Кентавра, зоря, видима неозброєним оком. Вона лежить набагато ближче до нас, ніж туманність.
У хмарах IC 2948 та IC 2944 багато молодих зір — і хоча вони можуть бути яскравими, вони точно не привітливі. Величезна кількість випромінювання, яке вони створюють, розрізає навколишнє середовище, подібно до того, як кури, що біжать. Деякі ділянки туманності, відомі як глобули Бока (Bok globules), можуть витримати жорстоке бомбардування ультрафіолетовим випромінюванням, що пронизує цю ділянку. Якщо ви збільшите масштаб зображення, ви можете їх побачити: маленькі, темні та щільні утвори з пилу і газу, розсіяні по туманності.
Туманність «Курка, що біжить» складається з кількох хмар, найяскравіші з яких позначені на цьому величезному зображенні від оглядового телескопа VLT (VLT Survey Telescope, VST), розміщеного в обсерваторії Паранал ESO в Чилі. Яскрава зоря з позначкою Лямбда Кентавра насправді лежить набагато ближче до нас, ніж туманність. І її можна побачити неозброєним оком. Хмари, зображені тонкими рожевими шлейфами, наповнені газом і пилом, освітлені молодими та гарячими зорями всередині них. Загалом це зображення охоплює ділянку небесної сфери розміром приблизно як 25 повних дисків Місяця, один із яких показаний у масштабі для порівняння. Авторські права на зображення: наукова група ESO/VPHAS+. Подяка: CASU. Фото з сайту www.eso.org.
Інші регіони, показані на зображенні, — це Gum 39 і 40 (праворуч угорі) та Gum 41 (праворуч внизу). Крім туманностей, у небі є незліченна кількість помаранчевих, білих і синіх зір, схожих на феєрверк. Загалом на цьому зображенні більше чудес, ніж можна описати — збільшіть масштаб і «пройдіться» панорамою, і ви отримаєте радість для очей.
Оприлюднене зображення — це велика мозаїка, складена з сотень окремих кадрів, ретельно з’єднаних разом. Окремі зображення були зроблені через фільтри, які пропускали світло різних кольорів, які потім об’єднали в одну світлину, показану тут. Спостереження виконували за допомогою ширококутної камери OmegaCAM на VST, телескопі, що належить Національному інституту астрофізики в Італії (National Institute for Astrophysics in Italy, INAF) і який встановлено в обсерваторії Паранал ESO у пустелі Атакама в Чилі. Це місце ідеально підходить для картографування південного неба у видимому світлі. Дані, які використано для створення цієї мозаїки, отримані в рамках виконання проєкту VST Photometric Hα Survey of the Southern Galactic Plane and Bulge (VPHAS+), спрямованого на краще розуміння життєвого циклу зір.
Примітки
[1] Ширина зображення від краю до краю становить 270 світлових років. Звичайній курці знадобиться майже 21 мільярд років, щоб пробігти таку відстань. Це набагато довше, ніж існує наш всесвіт.
За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко
