Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

«Вебб» виявив найвіддаленіше дотепер злиття чорних дір

17 травня 2024

Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба знайшла докази злиття двох галактик та їхніх масивних чорних дір, коли Всесвіту було лише 740 мільйонів років. Це найвіддаленіше виявлення злиття чорних дір, яке коли-небудь було зроблено, і вперше це явище спостерігали у такому ранньому Всесвіті.

Докладніше:

Астрофізики запропонували новий метод полювання на перші зорі

11 травня 2024

 

Недавнє дослідження під керівництвом наукової групи професора Джейн Лісін Дай (Jane Lixin Dai) з фізичного факультету Гонконгського університету встановило новий метод виявлення зір першого покоління, відомих як зорі населення ІІІ (Population III stars, Pop III). Їх астрономи досі не спостерігали.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 09 07 17mВихрові потоки в хмарах холодного, щільного газу дозволили науковцям вперше отримати чітке уявлення про те, як під дією гравітації з газу міжзоряного середовища формуються компактні «зародки» зір. Про це було заявлено 6 липня поточного року під час проведення національних астрономічних зборів Королівського астрономічного товариства в університеті м. Галл (Великобританія).

 

Ґвен Вільямс (Gwen Williams) з університету Кардіффа пояснює: «Ми знаємо, що в міжзоряному середовищі Молочного Шляху є багато волокноподібних пилових структур. Ми також знаємо, що найщільніші з цих волокон розпадаються на компактні хмари холодного газу, які потім під дією власної гравітації зазнають колапсу, формуючи окремі зорі. Однак досі докладний механізм цього процесу лишається під великим питанням».

 

news 09 07 17 v

 

На світлині ліворуч: три кольорові композитні зображення SDC13, де червоні, зелені та сині смуги відповідають різними довжинам хвиль (70 мкм, 24 мкм і 8 мкм відповідно). Добре видно чотири темних, нитковидних рукави. Праворуч: нова мапа високого просторового розділення SDC13. Вона показує внутрішній щільний газоподібний аміак, який проявляє серцевину вздовж усіх волокон. Фото з сайту www.sciencedaily.com.

 

SDC13 — дивовижна мережа з чотирьох волокон, які сходяться в центральному вузлі. Загальна маса газу цієї структури еквівалентна тисячі мас Сонця. Вільямс разом з колегами з університетів Кардіффа та Манчестера спостерігали з допомогою Дуже великої антени імені Карла Янського (Jansky Very Large Array, JVLA) та радіотелескопа обсерваторії Ґрін-Бенк (Green Bank Telescope, GBT) вплив сили тяжіння на гозоподібний аміак, що рухається в системі SDC13.

 

Речовина дрейфує з навколишніх волокон і падає на газові ущільнення (ядра), розташовані вздовж хмарної структури, що приводить до перетворення потенціальної енергії гравітаційної взаємодії в кінетичну енергію газу. Інтенсивний рух газу спостерігали для двох третини ядер з яких згодом мають утворитися зорі.

 

Вільямс зазначає: «Ми вважаємо, що такі ж процеси діють на стиках волокон, де є як найбільші внутрішні переміщення газу, так і наймасивніші ядра. Ми також припускаємо, що в центрі вузла волокон виникають сильні прискорення, що приводить до накопичення великої кількості речовини та утворення масивних ядер. Отже, наші результати показують, що цей тип міжзоряного волокна та системи вузлів є привілейованим місцем для формування наймасивніших зір в Галактиці».

 

За інф. з сайту www.sciencedaily.com підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1