Космічний телескоп Джеймса Вебба (James Webb Space Telescope, JWST) NASA, отримавши знімки планет навколо білих карликів, відчинив вікно в майбутнє Сонця та Сонячної системи.
Приблизно через 5 мільярдів років Сонце стане червоним гігантом, поглинувши Меркурій, ймовірно Венеру і, можливо, Землю. Але зовнішні планети, навіть якщо не будуть поглинуті, можуть зрештою бути зміщені з орбіт або викинуті з Сонячної системи. Нове відкриття свідчить про те, що в них є шанс вижити неушкодженими.
За допомогою космічного телескопа NASA JWST, астрономи вперше прямо сфотографували екзопланети на орбітах навколо білих карликів — своєрідних «мертвих» зір. Виявлені планети рухаються по орбітах, схожих на орбіти планет-гігантів із зовнішньої частини Сонячної системи, тобто достатньо великих, щоб вони могли уникнути пекла. Якщо відкриття буде підтверджено, це стане «дуже захопливим», — сказала Мері Енн Лімбах (Mary Anne Limbach) з Мічиганського університету.
Стадія червоного гіганта зорі закінчується, коли вона викидає у міжзоряний простір зовнішні шари та зменшується до білого карлика розміром із Землю. Астрономи вже знаходили натяки на існування планет навколо цих слабко світних огарків. Наприклад, атмосфера деяких білих карликів здається забрудненою твердими речовинами. Це свідчить про те, що невидимі планети постійно відхиляють від себе комети та астероїди. Інші білі карлики періодично тьмяніють, а це свідчить про те, що їх затемнюють планети, які обертаються навколо них. А в 2011 році космічний телескоп NASA «Спітцер» (Spitzer) прямо помітив потенційну планету, що обертається навколо білого карлика. Але її орбіта була величезною, у 2500 разів більшою за відстань Земля — Сонце. Ближчі планети з орбітами, схожими на орбіти Юпітера та Сатурна, досі астрономи не спостерігали.
Білі карлики — хороше місце для пошуку планет, бо їхня яскравість становить лише 1% від яскравості Сонця. Можна відносно легко блокувати випромінювання зорі під час телескопічних спостережень, щоб побачити слабке світло від навколишніх планет. Сьюзен Маллаллі (Susan Mullally), астроном з Наукового інституту космічного телескопа, та її колеги використовували JWST для вивчення чотирьох сусідніх білих карликів, які лежать у межах 75 світлових років від Землі.
Навколо двох білих карликів наукова група помітила об’єкти, схожі на планети. Один у 1,3 рази більший, ніж Юпітер. Він рухався навколо своєї зорі по орбіті, як у Сатурна. Другий у 2,5 рази більший від Юпітера і має орбіту трохи більшу, ніж в Нептуна.
«Це перша реальна ознака того, що такі планети, як Юпітер і Сатурн, мають пережити еволюцію своєї зорі в білого карлика», — сказала Маллаллі. Наукова група опублікувала статтю минулого тижня на сервері препринтів arXiv, і її взяв для публікації The Astrophysical Journal Letters.
Дослідники ще не впевнені, що об’єкти є планетами, а не галактиками тла. Проте вони кажуть, що ймовірність помилитися низька, приблизно один до 3000. Щоб бути впевненим, науковцям потрібні докази того, що планетоподібні об’єкти пов’язані зі своїми зорями, — зазначив Джей Фарігі (Jay Farihi) з Університетського коледжу Лондона, який раніше шукав планети навколо білих карликів. «Ви маєте переконатися, що вони рухаються разом у просторі», — сказав він. Маллаллі попросила більше часу на JWST, щоб виконати додаткові спостереження.
Якщо наявність екзопланет буде підтверджено, це означатиме, що існує велика кількість таких планет, доступних для спостереження за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. «Дві з їхніх чотирьох систем мають кандидатів, і це неймовірно», — зауважила Лімбах, яка очолює ще один пошук екзопланет навколо білих карликів за допомогою JWST.
«Ми зможемо створити вибірку планет, які мають точно такий вигляд, як Сатурн і Юпітер у нашій системі», — додала вона. Оскільки такі планети яскравіші порівнюючи зі своїми зорями, досліджувати їхні атмосфери має бути відносно легко, щоб розпізнати їхню схожість чи відмінність від планет-гігантів Сонячної системи.
За інф. з сайту www.science.org підготував Іван Крячко
