Незважаючи на те, що планети-океани (суцільно вкриті водою екзопланети — Ред.) мають один з основних інгредієнтів для життя, вони, як це не дивно, можливо, не найкращі місця для його пошуку. Тесса Фішер (Tessa Fisher), аспірант з Державного університету штату Аризона (США), та її колеги оприлюднили цю інтуїтивно зрозумілу ідею минулого тижня на конференції «Населені світи» (Habitable Worlds), що відбулася в місті Ларамі, штат Вайомінг. Дослідження науковців показують — на планеті, вкритій океанами, може бути обмаль фосфору — основного складника ДНК та інших важливих молекул.
На відміну від інших основних поживних речовин для життя, фосфор знайти важко. Головно він міститься в гірській породі, а тому стає доступним лише тоді, коли інтенсивні опади розмивають такі породи і фосфор потрапляє у воду, де його можуть споживати мікроби.
Дощова вода досить ефективно розчиняє фосфор, а от морська вода — погано. І це проблема для планет, повністю вкритих солоним морем. Без будь-якого суходолу для молодого життя буде набагато менше фосфору. Фішер та її колеги підрахували, що на таких планетах в їхніх океанах міститься в три-чотири рази менше фосфору, ніж в морях на Землі.
Це не та екзопланета, де першочергово варто шукати життя. Фото з сайту www.newscientist.com.
Роботи Фішер вказують не лише на те, що початок життя в такому світі має бути складним, — якщо воно там все-таки існує, астрономам буде важко його виявити. Фактично Фішер та її колеги виявили — навіть якщо таке життя, як фітопланктон, присутнє, воно дає кисню в кількості лише одна десята від його нинішнього обсягу в атмосфері Землі. Це занадто мало, щоб його можна було виявити.
З огляду на це, астрономи, які прагнуть знайти життя за межами Сонячної системи, мають спрямовувати свої телескопи на світи, що не переповнені водою. Доповідь Фішер викликала «збурення» в учасників конференції. Шон Домаґал-Ґолдман (Shawn Domagal-Goldman) з Центру космічних польотів імені Ґоддарда в Ґрінбелті, штат Меріленд, навіть не чекав завершення доповіді Фішер, а зібрав через Slack (корпоративний месенджер — Ред.) свою дослідницьку групу, щоб обговорити ці результати. Його наукова група розпочала власні дослідження. «Ми почали моделювати, якою буде атмосфера над океаном в реальному часі, оскільки були в захваті від того, що робить Фішер», — зауважив він.
Домаґал-Ґолдман хоче співпрацювати з Фішер та її колегами, щоб краще оцінити хімію атмосфери над планетами-океанами. Водночас Фішер планує з’ясувати, як швидкість появи доступного фосфору залежить від різної кількості води. Їй цікаво знайти в цьому питанні оптимальний баланс.
«Те, на що вказує нам Фішер, означає, що ми маємо виходити за межі думок про воду, коли ми розмірковуємо про ймовірність життя на таких планетах» — підкреслив Домаґал-Ґолдман. «Ми також мусимо думати про інші речі, що впливають не лише на те, чи може виникнути життя, а й на те, яким воно є продуктивним. Бо, якщо планета міститься в зоні життя, навіть якщо вона його має, ми не зможемо знайти це життя».
Це означає, що астрономи починають відходити від ідеї про можливість виявлення якоїсь однієї ознаки життя. «Коли ми спостерігаємо будь-який атмосферний маркер (біосигнатуру), ми побачимо заплутаний «моток» всього, що планета може запропонувати» — зауважила Елізабет Таскер (Elizabeth Tasker) з Японського аерокосмічного дослідницького агентства (Japan Aerospace Exploration Agency, JAXA) в Токіо.
Щоб з’ясувати, що ці маркери означають в сенсі шансів виявити життя, потрібні не лише астрономи. «Люди, які вивчають океанографію та мікробну екологію, багато років знали, що вам потрібна дощова вода для розчинення фосфору, але цього не знали астрономи, тому вони і не думали про це» — підсумувала Фішер. «Я гадаю — головним проривом тут є те, що хтось нарешті зібрав астрономів, океанографів та біологів в одній кімнаті».
За інф. з сайту www.newscientist.com підготував Іван Крячко
