Міжнародна група науковців знайшла докази того, що магнітне перез’єднання (процес, в якому стикаються силові лінії магнітного поля різної полярності — Ред.) є джерелом генерування спікул на поверхні Сонця. Результати нового дослідження оприлюднив журнал Science.
Астрономи знають про існування спікул на поверхні Сонця з 1877 року, але, незважаючи на багаторічні дослідження, походження цих утворень досі є таємницею. З огляду на нові результати спостережень з допомогою сонячного телескопа Ґуда (Сонячна обсерваторія «Великий Ведмідь» в США — Ред.), що має дуже високу роздільну здатність, дослідники вважають: нарешті, можливо, відповідь знайдено.
Спікули — це невеликі струмені сонячної плазми, що вивергаються по всій поверхні Сонця. Кожна триває всього кілька хвилин, що ускладнює їх вивчення. Геліофізиків вже деякий час цікавить питанням, чи можуть спікули стати ключем до таємниці, чому температура корони Сонця значно вища від температури його поверхні.
На світлині, отриманій з допомогою сонячного телескопа Ґуда, видно спікули (коричневого кольору довгасті плями) на тлі фотосфери Сонця. Фото з сайту https://phys.org.
З допомогою сонячного телескопа Ґуда науковці виявили те, чого раніше не спостерігали — перед тим, як виникла спікула, на поверхні Сонця в тому ж місці утворилася ділянка з протилежним знаком магнітного поля, ніж навколо неї. Цей факт дає змогу припустити, що спікули можуть утворюватися через магнітне перез’єднання, при якому виникають зіткнення між ділянками з магнітним полем різної полярності. При таких зіткненнях магнітна енергія перетворюється на кінетичну енергію та тепло. На Сонці це тепло й енергія можуть спричинити формування спікули.
Багатошаровий вигляд сонячних спікул: (зліва направо) зображення корони від Обсерваторії сонячної динаміки NASA, а знімки хромосфери, фотосфери та пов’язаних з ними магнітних полів отримані в Сонячній обсерваторії «Великий Ведмідь». Фото з сайту https://news.njit.edu.
Щоб з’ясувати, чи може бути виверження спікули частково чи повністю причиною того, що корона набагато гарячіша від поверхні, дослідники звернулися до даних, отриманих з допомогою Обсерваторії сонячної динаміки (Solar Dynamics Observatory, SDO) — супутника на орбіті Землі, оснащеного обладнанням для спостережень Сонця. Порівнявши спостережні дані з телескопа Ґуда, що відповідають тій ділянці на Сонці й в той момент, коли виникла спікула, — науковці побачили світіння від заряджених атомів заліза, що з’явилося прямо над місцем спікули. Дослідники зазначають: таке світіння свідчить про те, що температура плазми в спікулі досягла значення принаймні 1 мільйон градусів за шкалою Цельсія.
Підсумок результатів спостережень, виконаних за допомогою телескопа Ґуда (Сонячна обсерваторія «Великий Ведмідь») та SDO (Solar Dynamics Observatory, «Обсерваторія сонячної динаміки»). З ютуб-каналу Технологічного інституту Нью-Джерсі (New Jersey Institute of Technology, NJIT).
За інф. з сайту https://phys.org підготував Іван Крячко
