Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Найвіддаленіший квазар проливає світло на те, як ростуть чорні діри

14 січня 2021

 

Група астрономів, яку очолювали науковці з Аризонського університету, спостерігала квазар на відстані 13,03 мільярда світлових років від Землі — найвіддаленіший натепер квазар. Зважаючи на таку відстань, це означає, що квазар існував уже через 670 мільйонів років після Великого Вибуху, коли вік Всесвіту становив лише 5% від його теперішнього віку. Квазар містить надмасивну чорну діру, маса якої еквівалентна масі 1,6 мільярда Сонць.

Докладніше:

Виявлено віддалену галактику, що втрачає здатність утворювати зорі

11 січня 2021

 

Галактики починають «вмирати», коли перестають утворювати зорі, проте досі астрономи ніколи чітко не бачили початку цього процесу в далекій галактиці. За допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA), яку використовує також Європейська південна обсерваторія (European Southern Observatory, ESO), астрономи спостерігали галактику, що викинула майже половину газу, потрібного їй для формування зір. Цей викид відбувається з дивовижною швидкістю: галактика втрачає протягом року кількість газу, що еквівалентна 10 000 мас Сонця. Науковці вважають, що ця разюча подія спричинена зіткненням з іншою галактикою. Нове відкриття може спонукати астрономів до переосмислення того, як у галактиках перестає діяти процес утворення нових зір.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 25 11 20 1v

 

Завдяки численним автоматичним місіям, які досліджували атмосферу, поверхню та геологію Марса, вчені дійшли висновку, що Марс колись був набагато теплішим і вологим місцем. Крім того, що планета мала щільнішу атмосферу, вона була досить теплою, щоб на поверхні могла існувати рідка вода в річках, озерах і навіть океані, що покривав більшу частину північної півкулі.

 

Згідно з результатами нового дослідження, виконаного на підставі даних, зібраних космічним апаратом Curiosity («Кьюріосіті», «Допитливість» — Ред.) NASA, виявляється, що кратер Ґейл (де марсохід виконує дослідження протягом останніх восьми років) зазнав великих повеней приблизно 4 мільярди років тому. Ці висновки вказують на те, що середні широти Марса одночасно також були покриті водою і дають додаткові натяки на те, що колись цей район планети міг бути придатним для життя.

 

Ці висновки випливають з дослідження, результати якого оприлюднив журнал Nature Scientific Reports 5 листопада поточного року. Наукову групу очолював професор фізики Езат Гейдарі (Ezat Heydari) з Університету Джексона, а до її складу входили геологи, геофізики, астрономи та дослідники з Лабораторії реактивного руху NASA (Jet Propulsion Laboratory, JPL), Корнельського та Гавайського університетів.

 

news 25 11 20 2vЦей «автопортрет» марсохода Curiosity показує космічний апарат в місці, з якого він спустився вниз, щоб просвердлити кам’яну мішень під назвою «Бахскін» (Buckskin) у підніжжя гори Шарпа. Фото з сайту www.universetoday.com.

 

На Марсі по всьому ландшафту закарбовані докази водного минулого планети у вигляді добре збережених геологічних особливостей. Як не дивно, але нинішнє марсіанське середовище — холод, сухість, відсутність рідкої води і дуже розріджена атмосфера — дало змогу зберегти ці докази протягом мільярдів років.

 

Наукова група виконала аналіз даних, отриманих Curiosity, про гравійні хребти на частині Горбистої рівнини (Hummocky Plains Unit) та низки хребтів і ярків у Борозенчастій частині (Striated Unit). Ці осадові хвилеподібні відкладення відомі як «мегаріпплес» (їх ще називають антидюни; інакше — гряда, тобто підвищення рельєфу витягнутої форми, — Ред.). Співавтор дослідження Альберто Ґ. Ферен (Alberto G. Fairén), запрошений астробіолог з Коледжу мистецтв і наук, в газеті «Корнельська хроніка» написав, що «ми вперше виявили мегаповені за даними від марсохода Curiosity». Він також зазначив: «Відкладення, утворені внаслідок таких потужних повеней, раніше дослідники не ідентифікували за даними від орбітальних космічних апаратів».

 

Ці антидюни на дні кратера Ґейл мають висоту близько 9 метрів і лежать на відстань близько 137 м одна від одної. Крім того їх вік становить приблизно 4 мільярди років і вони ідентичні шаруватим осадовим породам на Землі, які утворювалися внаслідок танення льоду під час раннього четвертинного льодовикового періоду (близько 2 мільйонів років тому).

 

news 25 11 20 3vЗображення кратера Ґейл, що ілюструє місце посадки та шлях марсохода Curiosity. Фото з сайту www.universetoday.com.

 

Дослідницька група пов’язує утворення цих особливостей на Марсі з таненням льоду, що, ймовірно, було спричинено великим ударом, який привів до виділення вуглекислого газу та метану із замерзлих водойм планети. Водяна пара і гази у поєднанні створили парниковий ефект, що спричинив до тимчасового підвищення температури та вологіших умов.

 

Охолоджуючись, водяна пара конденсувалася, утворюючи хмари, що пролили сильний дощ, який, можливо, пройшов на великій площі планети. У кратері Ґейл ця вода поєдналася з водами, що текли з гори Шарп, розташованої в центрі кратера. Результатом усього цього стала серія повеней, що створили низку гряд на дні кратера, які залишилися там цілим після зникнення води.

 

Ці останні результати є ще одним свідченням того, що в кратері Ґейл колись існували стійкі озера та струмки, про що свідчать осадові відкладення. Наявність цих водойм, що існували протягом тривалого часу, є одним з найсильніших свідчень того, що мікробне життя могло існувати в кратері Ґейл і на горі Шарп мільярди років тому. Як підсумував Ферен: «Ранній Марс був надзвичайно активною планетою з погляду геології. Планета мала умови, потрібні для існування рідкої води на поверхні — а на Землі, де є вода, є життя. Отже, ранній Марс був придатною для життя планетою. Він був заселеним? Це питання, на яке допоможе відповісти наступний марсохід Perseverance ...».

 

news 25 11 20 4vУявлення художника про марсохід «Персеверанс» (Perseverance, «Наполегливість» — Ред.)  на Марсі. Фото з сайту www.universetoday.com.

 

18 лютого 2021 р. до марсохода «Кьюріосіті» приєднається «Персеверанс». Як тільки він вийде на поверхню, цей дослідник-робот долучиться до пошуку життя на Марсі (в минулому й теперішнього) і стане першою місією для отримання зразків для можливого повернення на Землю. Їх аналіз дасть змогу науковцям, нарешті, ближче побачити марсіанський ґрунт і камені, які можуть містити яскраві ознаки минулого життя.

 

Ця місія та інші, які мають прибути найближчими роками, допоможуть прокласти шлях для можливих пілотованих експедицій на Марс, які створять базу на Червоній планеті та спробують розкрити безліч таємниць її геологічної історії та еволюції.

 

За інф. з сайту www.universetoday.com підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1