Астрономи, які працюють з приймачем SPHERE, встановленому на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), показали: астероїд Гіґея можна класифікувати як карликову планету. Об’єкт є четвертим за розмірами в головному поясі астероїдів після Церери, Вести та Паллади. Вперше астрономи спостерігали Гіґею з високою роздільною здатністю, що дає змогу вивчати її поверхню та визначити формуй розмір. З’ясувалося, Гіґея має кулясту форму, а тому потенційно може «відібрати корону»в Церери, як найменшої карликової планети Сонячної системи.
Гіґея задовольняє три з чотирьох характеристик за якими визначають карликові планети: вона обертається навколо Сонця, не є супутником планети і, на відміну від планет, не очистила околиці своєї орбіти від співмірних з нею небесних тіл. Суть останньої, четвертої, характеристики полягає в тому, що у такого об’єкта має бути така маса, щоб завдяки власній силі тяжіння набути сферичної форми. Саме це якраз і виявили зі спостережень Гіґеї з допомогою VLT.
Нове дослідження дало змогувстановити, що Гіґея має кулясту форму, а тому потенційно може відібрати «корону» в Церери як найменшої карликової планети Сонячної системи. Наукова група використала дані спостережень, отриманих з допомогою SPHERE, щоб з’ясувати розміри Гіґеї. Згідно з оцінками діаметр об’єкта становить трохи більше 430 км. Фото з сайту www.eso.orgwww.eso.org.
«Завдяки унікальній можливості приймача SPHERE, що є однією з найпотужніших систем візуалізації у світі, ми змогли встановити форму Гіґеї: вона виявилася майже кулястою», — сказав головний дослідник П’єр Вернацца (Pierre Vernazza) з Марсельської астрофізичної лабораторії у Франції. «Завдяки цим зображенням Гіґея може бути віднесена до сімейства карликових планет, причому, як найменша з відомих нині в Сонячній системі».
Наукова група також використовувала дані спостережень, отриманих з допомогою SPHERE, щоб з’ясувати розміри Гіґеї. Згідно з оцінками діаметр об’єкта становить трохи більше 430 км. Плутон, найвідоміша із карликових планет, має діаметр приблизно 2400 км, а Церера — близько 950 км.
Дивно, але спостереження також показали, що Гіґея не має дуже великого кратера, який науковці очікували побачити на її поверхні. Гіґея є головним членом однієї з найбільших астероїдних сімей, що налічує близько 7000 членів, які походять з одного материнського тіла. Астрономи очікували, що подія, яка призвела до утворення цієї численної родини, залишила великий глибокий слід на поверхні Гіґеї.
«Цей результат став справжньою несподіванкою, оскільки ми очікували побачити велику ділянку з кратерами, як і на Весті», — зауважив Вернацца. Хоча астрономи спостерігали 95% поверхні Гіґеї, вони змогли виявити лише два кратери. «Появу жодного з цих двох кратерів не міг спричинити удар, який став причиною появи сімейства астероїдів Гіґеї, сукупний об’єм яких відповідає небесному тілу розміром 100 км. Вони занадто малі, — пояснив співавтор дослідження Мірослав Брож (Miroslav Brož) з Астрономічного інституту Карлового університету в Празі (Чеська Республіка).
Подальші дослідження науковців шляхом комп’терного моделювання дали змогу виявити, що куляста форма Гіґеї та її сімейство астероїдів, ймовірно, є результатом сильного лобового зіткнення з великим небесним об’єктом діаметром від 75 до 150 км. Моделювання показує, що це катастрофічне зіткнення, яке, ймовірно, сталося близько 2 мільярдів років тому, призвело до повного руйнування материнського тіла. Коли утворені в такий спосіб уламки, знову стали збиратися до купи, вони сформували кулясту Гіґею та тисячі астероїдів довкола неї. «Таке зіткнення двох великих тіл у поясі астероїдів є унікальним в останні 3—4 мільярдів років», — зазначив Павел Шевечек (Pavel Ševeček), докторант Астрономічного інституту Карлового університету, який також брав участь у дослідженні.
Докладне вивчення астероїдів уможливило не тільки вдосконалення чисельного моделювання, а й більш потужні телескопи. «Завдяки VLT та адаптивній оптиці, на якій заснована дія приймача нового покоління SPHERE, ми тепер отримуємо зображення астероїдів головного поясаз безпрецедентною роздільною здатністю, що ліквідує розрив між наземними спостереженнями та даними від міжпланетни космічних місій», — підсумувавВернацца.
За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко
