Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

 

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху

27 березня 2024

 

Нове зображення, отримане за допомогою Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT), дало змогу виявити сильні та впорядковані магнітні поля, що виходять по спіралі від краю надмасивної чорної діри Стрілець A* (Sgr A*). На новій світлині «монстра», що ховається в серці галактики Молочний Шлях, якого вперше спостерігали у поляризованому світлі, науковці побачили структуру магнітного поля, разюче схожу на аналогічну структуру в чорної діри у центрі галактики M87. Це свідчить про те, що наявність сильного магнітного поля може бути спільною ознакою всіх чорних дір. Виявлена схожість також натякає на існування невидимого струменя (джета) в Sgr A*. Результати дослідження оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 13 12 17mКосмічний апарат NASA «Юнона» (Juno) дозволив науковцям «зазирнути» вглиб знаменитої Великої Червоної Плями на Юпітері й побачити її основу («дно»). Нові дані, зібрані під час першого проходження зонда крізь цей неймовірний вихор, показує  він простягається далеко під поверхню планети. Космічний зонд також виявив дві нові радіаційні зони в атмосфері Юпітера.

 

«Одним з найважливіших питань про Велику Червону Пляму Юпітера є те, як глибоко залягає її основа?» — зауважив науковий керівник місії «Юнона» Скотт Болтон (Scott Bolton) з південно-західного дослідницького інституту в Сан-Антоніо. 11 грудня поточного року Болтон та його команда представили результати, отримані з допомогою Юнони, на засіданні Американського геофізичного союзу в Новому Орлеані.

 

«Дані Юнони вказують на те, що найвідоміша буря в Сонячній системі має поперечник розмірами майже півтора діаметра Землі та проникає в атмосферу планети приблизно на 300 кілометрів», — зазначив Болтон.

 

Хоча Велика Червона Пляма на Юпітері існує тривалий час, вона не зразок постійності. За щонайменше 200 років, а, можливо, 350, якщо спостереження з допомогою перших телескопів описують той самий вихор, він повільно зменшується в розмірах. Протягом ХІХ ст., а також під час спостережень Юпітера космічними зондами «Вояджер-1» і «Вояджер-2» наприкінці 70-х років минулого століття, пляма мала поперечник, рівний двом діаметрам Землі. Але вимірювання з поверхні Землі вказують — її нинішній діаметр становить лише третину від того, що виміряли зонди «Вояджер».

 

Юнона прибула до Юпітера 4 липня 2016 року, після майже п’ятирічного польоту. Відтоді космічний зонд зробив вісім прольотів над газовим гігантом — дев’яте заплановано на цю суботу (16 грудня). В липні 2017 р. він здійснив перший проліт над Великою Червоною Плямою. Мікрохвильовий радіометр (Microwave Radiometer, MWR) космічного апарата реєстрував хвилі навколо гігантської бурі, вимірюючи їх глибину в атмосфері.

 

news 13 12 17 1v

 

Універсальний радіометр мікрохвильового випромінювання дозволив отримати цей «погляд» на Велику Червону Пляму Юпітера. Кожний з шести каналів інструменту реєструє мікрохвилі з іншої глибини в надрах планети. Фото з сайту www.space.com.

 

«Юнона виявила, що основа Великої Червоної Плями лежить у 50—100 разів глибше, ніж земні океани, і температура там вища, ніж на поверхні плями», — зауважив Енді Інґерсолл (Andy Ingersoll), професор планетології з Каліфорнійського технологічного інституту та співдослідник місії «Юнона». «Появу вітрів спричиняє різниця температур, а вища температура основи плями пояснює сильні вітри, які ми бачимо у верхній атмосфері».

 

«Юнона» також виявили два нових радіаційних пояси. Один лежить прямо над екватором в атмосфері газового гіганта й містить іони водню, кисню та сірки, що рухаються на швидкості, близькій до швидкості світла.

 

news 13 12 17 2v

 

Юнона виявила нову радіаційну зону, що лежить над атмосферою біля екватора Юпітера. Світлина також показує на райони з високоенергетичними, важкими іонами на високих широтах. Фото з сайту www.space.com.

 

«Ми знали, що випромінювання, напевно, нас здивує, але не сподівалися знайти нову радіаційну зону близько біля планети», — підкреслила Гайді Беккер (Heidi Becker), з Лабораторії реактивного руху NASA, фахівець з радіаційного контролю місії «Юнона». «Ми виявили це тільки тому, що унікальна орбіта Юнони навколо Юпітера дозволяє їй наближатися до вершин хмар під час наукових прольотів повз планету, і ми буквально пролетіли крізь радіаційну зону».

 

Інший прилад, Jupiter Energetic Particle Detector Instrument (JEDI), встановлений на облавку Юнони, дозволив з’ясувати, що джерелом заряджених частинок, ймовірно, є швидкі нейтронні атомів, які виникають в газі навколо супутників Юпітера Європа та Io. Коли атоми взаємодіють з атмосферою Юпітера, їх електрони відриваються, що надає частинкам негативний заряд.

 

Юнона також знайшли другу заряджену область навколо високих широт планети, в місцях, які ніколи раніше не досліджували будь-які космічні апарати. Походження цих частинок, які були виявлені приладом Juno’s Stellar Reference Unit star camera, залишається загадкою.

 

«Що ближче ви підходите до Юпітера, то більше надбань», — підсумувала Беккер.

 

За інф. з сайту www.space.com підготував Іван Крячко

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1