Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Зоря дуже швидко втікає від нашої галактики — і вона не схожа на інших таких втікачів

15 березня 2019

Наша галактика містить мільярди зір. Хоча переважна більшість із них «прив’язана» до Галактики її силою тяжіння, астрономи знайшли кілька десятків зір, які не обертаються навколо центра Молочного Шляху, а замість цього «втікають» від нашої галактики на великих швидкостях. Ці гіпершвидкісні зорі дивували дослідників роками й ось тепер у «гру» вступив новий гравець. Це зоря LAMOST-HVS, найближча до Сонця серед гіпершвидкісних зір. Її походження суттєво відрізняється від уявлень про механізм, що змушує зорі на високих швидкостях покидати Молочний Шлях.

Докладніше:

«Габбл» і «Гайя» точно зважують Молочний Шлях

08 березня 2019

Маса Молочного Шляху — один з найважливіших параметрів нашої галактики, який можуть визначити астрономи. Проте, незважаючи на десятиліття інтенсивних зусиль, навіть найкращі оцінки маси Молочного Шляху сильно різняться. Тепер, поєднавши нові спостережні дані від місії «Гайя» (Gaia) Європейського космічного агентства (ESA) з даними від Космічного телескопа імені Габбла (NASA/ESA), астрономи виявили, що маса Молочного Шляху становить близько 1,5 трильйона сонячних мас у радіусі 129 000 світлових років від центру Галактики.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 24 01 18mДо того, як NASA відправило свій космічний апарат «Юнона» (Juno) в глибокий космос для вивчення Юпітера, астрономи були «абсолютно неправильно інформовані» щодо правдивості знань про природу найбільшої планети Сонячної системи» — так дещо парадоксально розпочав свою доповідь на 231-му пленарному засіданні Американського астрономічного товариства 9 січня поточного року керівник місії Скотт Болтон (Scott Bolton).

 

Цей космічний апарат, спрямований в напрямку Юпітера в 2011 році, нині кружляє навколо планети. Він — не перший посланець нашої цивілізації в околі планети — згадаймо зонди «Піонер-1, -2» (Pioneer) та «Вояджер-1, -2» (Voyager), які в 1970-х роках пролетіли повз планету, а також космічний апарат «Ґалілео» (Galileo), який провів 14 р. на орбіті планети. А ще до цього люди сотні років вивчали Юпітер з допомогою телескопів ...

 

На момент запуску «Юнони» астрономи мали досить стійкі уявлення про те, що варто очікувати від нових зображень і даних, які космічний апарат збере на Юпітері. Ба більше, астрономи в цьому були глибоко переконані.

 

«Наші уявлення були абсолютно неправильними щодо внутрішньої структури планети, її атмосфери і навіть магнітосфери», — зауважив Болтон. Астрономи вважали, що Юпітер має або дуже маленьке й щільне ядро, або, можливо, не має ядра взагалі. Але передані космічним апаратом дані змусили науковців діаметрально змінити думку щодо цього — виявилося, що в Юпітера є величезне, «нечітке» ядро, можливо, частково розплавлене. Невідповідність між очікуваннями дослідників та спостережними даними свідчить про те, що ми багато ще не знаємо про гігантські газові планети — прояснив Болтон реальний стан справи.

 

news 24 01 18v

 

Інфрачервоне зображення полярного сяйва на південному полюсі Юпітера, отримане зондом «Юнона» 27 серпня 2016 р. Фото з сайту www.space.com.

 

Під час перших кількох близьких проходжень повз Юпітер, космічний зонд виявив дивні скупчення циклонів, що вирують навколо Північного і Південного полюсів планети. «Юнона» — перший космічний апарат, якому пощастило добре поглянути на них, і науковці місії не очікували, що циклони мають такий незвично химерний вигляд. «Якби хтось показав мені зображення полюса 10 років тому, я б ніколи не здогадався, що це Юпітер», — сказав Болтон.

 

Вимірювання магнітного поля Юпітера принесли ще більше сюрпризів. Астрономи знали, що Юпітер має найсильніше магнітне поле серед всіх планет Сонячної системи, але виявилося, що магнітне поле насправді вдвічі сильніше, аніж його оцінювали раніше. Подібно до того, як діє магнітне поле Землі, лійки магнітного поля Юпітера спрямовують заряджені частинки, переважно електрони, в напрямку магнітних полюсів планети, де вони взаємодіють з атомами в атмосфері й спричиняють появу яскравих полярних сяйв.

 

Хоча це дивно, але сяйва на Юпітері, здається, підживлюються загадковою фізичною силою, яку астрономи не змогли ідентифікувати. Згідно з математичними розрахунками, аврори Юпітера мають бути приблизно в 10—30 разів потужнішими, ніж земні. Натомість космічний апарат зареєстрував сяйва, в сотні разів сильніші. Щоб загальна картина сяйва була ще разючішою, вони, здається, вимикаються вночі, коли полюси перебувають в темряві. Це означає — на відміну від земних, північні та південні юпітеріанські сяйва сильно відрізняються одні від одних візуально.

 

Поки астрономи роздумували над новими відкриттями «Юнони», отримані нею фотографічні зображення не змінилися, зауважив Болтон. Ці сирі зображення доступні в Інтернеті для завантаження й обробки громадськими вченими, і люди допомогли створити найдивовижніші образи Юпітера, які світ коли-небудь бачив. «Я не впевнений, що хтось в моїй команді був готовий до того, що Юпітер може мати такий вигляд», — підкреслив науковець. «Ми були здивовані».

 

«Юнона» продовжує свою місію з вивчення Юпітера та його супутників, а науковці, які працюють з нею, шукають пояснення дивним юпітеріанським загадкам, виявлених апаратом. І в міру того, як місія намагатиметься пролити світло на ці невирішені містерії, паралельно вона може розкрити ще більше нових оман, в яких досі перебувають астрономи щодо Юпітера. Болтон завершив свою лекцію зверненням до студентів: «Продовжуйте працювати над теоріями. Не вірте своїм викладачам».

 

За інф. з сайту www.space.com підготував Георгій Ковальчук

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1