Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Надмасивні чорні діри незабаром після Великого Вибуху: як вони сформувалися?

24 березня 2020

Їхня маса в мільярди разів більша, ніж у Сонця: що уможливило появу надмасивних чорних дір, які спостерігали нещодавно, коли Всесвіту, вік якого нині 14 мільярдів років, було «лише» 800 мільйонів років? Для астрофізиків формування цих космічних монстрів за такий короткий час — справжня наукова головоломка, яка ставить важливі питання щодо сучасних знань про розвиток цих небесних тіл.

Докладніше:

Виявлено екзопланету, де йдуть залізні дощі

11 березня 2020

Дослідники, які працюють з Дуже великим телескопом (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), спостерігали надзвичайну планету. На думку науковців на ній ідуть дощі із заліза. Упродовж світлої частини доби температура на цій надгарячій гігантській екзопланеті піднімається вище 2400 градусів Цельсія. За такої температури відбувається випаровування металів. Сильний вітер переносить пари заліза на холодніший нічний бік планети, де вони конденсуються в краплі заліза.

 

На цій ілюстрації показано вигляд екзопланети WASP-76b вночі. На денному боці дуже гарячої гігантської екзопланети температура піднімається вище 2400 градусів Цельсія. Цього достатньо для випаровування металів. Сильний вітер переносить пари заліза на холодніший нічний бік, де вони конденсується в краплі заліза. У лівій частині зображення видно термінатор — межу, що розділяє денний і нічний боки екзопланети. Фото з сайту www.eso.org.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 20 11 17mАстрономи вперше вивчають астероїд, який увійшов в Сонячну систему з міжзоряного простору. Спостереження з допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) в Чилі та в інших обсерваторіях світу показують, що цей унікальний об’єкт мандрував у космосі мільйони років, перш ніж потрапив у нашу планетну систему. Він є темно-червоним продовгуватим металевим або кам’яним об’єктом. Результати дослідження цього астероїда оприлюднив 20 листопада 2017 р. журнал Nature.

 

news 20 11 17 1v

 

В центрі цього дуже глибокого (видно слабкі об’єкти — Ред.) складеного з кількох знімків зображення — міжзоряний астероїд `Оумуамуа. Він оточений треками слабких зір, які виникли у процесі ведення телескопа за рухомим астероїдом. Зображення створено шляхом об’єднання кількох знімків, зроблених Дуже великим телескопом ESO та Південним «близнюком» (Gemini South Telescope). Об’єкт, обведений синім колом, має вигляд точки без слідів навколишнього пилу. Фото з сайту www.eso.org.

 

19 жовтня 2017 р. телескоп Pan-STARRS 1 на Гаваях зареєстрував слабку світлу цятку, що рухалася по небу. Вона мала вигляд типового швидкого малого астероїда. Додаткові спостереження протягом наступних кількох днів дозволили досить точно обчислити його орбіту. Після цього без жодних сумнівів стало ясно, що це тіло не належить Сонячній системі, як всі інші астероїди або комети, які коли-небудь спостерігали, а прийшло з міжзоряного простору. Хоча спочатку об’єкт класифікували як комету, але спостереження в ESO й в інших обсерваторіях не виявили у нього жодних ознак кометної активності після того, як у вересні 2017 р. він пройшов на мінімальній відстані від Сонця. Тоді його знову класифікували як міжзоряний астероїд і назвали 1I / 2017 U1 «`Оумуамуа» (`Oumuamua) [1].

 

news 20 11 17 2vЦя діаграма показує орбіту міжзоряного астероїда `Оумуамуа під час його проходження через Сонячну систему. На відміну від всіх інших астероїдів і комет, які спостерігали раніше, це тіло не пов’язане тяжінням Сонця. Воно прийшло з міжзоряного простору і повернеться туди після короткого візиту до нашої планетної системи. Його гіперболічна орбіта дуже сильно нахилена і, мабуть, на своєму шляху астероїд не проходив поблизу якого-небудь іншого тіла в Сонячній системі. Фото з сайту www.eso.org.

 

«Ми мусили діяти швидко» — зазначив учасник наукової команди Олів’є Ейно (Olivier Hainaut) з ESO в Ґархінґу (Німеччина). `Оумуамуа вже пройшов найближче повз Сонце і прямує назад до міжзоряного простору».

 

Щоб точно визначити орбіту, яскравість і колір об’єкта було негайно задіяно Дуже великий телескоп ESO. Часу було обмаль, бо `Оумумауа швидко втрачав яскравість, віддаляючись від Сонця і Землі. Але попереду чекали сюрпризи.

 

Об’єднавши зображення астероїда, отримані на VLT з приймачем FORS в чотирьох різних фільтрах, із зображеннями, які отримали з допомогою інших великих телескопів, група астрономів під керівництвом Карен Міч (Karen Meech) з Інституту астрономії на Гаваях, США, виявила, що блиск `Оумуамуа змінюється вдесятеро, бо він обертається навколо своєї осі з періодом 7,3 години.

 

Карен Міч пояснює значення цього відкриття: «Незвично великі зміни блиску означають, що об’єкт має дуже витягнуту форму: його довжина приблизно вдесятеро більше ширини, зі складними, викривленими контурами. Ми також з’ясували — він має темно-червоний колір, як в об’єктів зовнішньої частини Сонячної системи, і підтвердили, що він інертний (не активний — Ред.), без найменших ознак пилу навколо нього».

 

Це вказує на те, що «`Оумуамуа» — щільне, можливо, кам’янисте або з високим вмістом металів тіло, без будь-яких ознак води або льоду, і що його поверхня потемніла і почервоніла під впливом космічних променів протягом мільйонів років. Його довжина, за оцінками, становить не менше 400 метрів.

 

Попередні обчислення орбіти вказували на те, що об’єкт прийшов приблизно з напрямку на яскраву зорю Вега в сузір’ї Ліри. Проте, навіть рухаючись зі швидкістю близько 95 000 кілометрів на годину, міжзоряний об’єкт подорожував до Сонячної системи стільки часу, що Вега не містилась поблизу цієї позиції, коли астероїд був там приблизно 300 000 років тому. `Оумуамуа, можливо, мандрував протягом сотень мільйонів років Молочним Шляхом, не пристаючи до будь-якої зоряної системи, доки не потрапив до «сім’ї Сонця».

 

Астрономи вважають — міжзоряні астероїди, такі як `Оумуамуа, проходить крізь внутрішню Сонячну систему приблизно один раз на рік, але вони слабкі і їх важко помітити, тому досі їх не спостерігали. Лише недавно стали до ладу досить потужні оглядові телескопи, такі як Pan-STARRS, які мають шанс їх виявити.

 

«Ми продовжуємо спостерігати цей унікальний об’єктом», — зазначив Олів’є Ейно, — і сподіваємось визначити точніше, звідки він прийшов, і де він буде під час своєї екскурсії по Галактиці. І тепер, знайшовши перший міжзоряний камінь, ми готові шукати й інші!»

 

Примітки

 

[1] Пропозицію групи Pan-STARRS про назву відкритого міжзоряного об’єкта прийняв Міжнародний астрономічний союз (International Astronomical Union, IAU), який відповідає за надання офіційних імен тілам в Сонячній системі та за її межами. Назва астероїда походить від слова гавайської мови (докладніше про це тут). IAU також створив новий клас об’єктів — міжзоряних астероїдів, у якому відкрите небесне тіло стало першим. Тепер правильні назви цього об’єкта такі: 1I, 1I/2017 U1, 1I/`Оумуамуа і 1I/2017 U1 (`Оумуамуа). Зверніть увагу, символ перед O — окіна (okina) — позначає придих. Отже, ім’я має звучати як «Г О у му а му а» (H O ​​u mu a mu a). До запровадженням нової класифікації об’єкт мав назву A/2017 U1.

 

За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1