«Вперше нам вдалося зробити збільшене зображення зорі, яка перебуває на кінцевому етапі еволюції та міститься в іншій галактиці, тобто за межами Молочного Шляху», — сказав Кейічі Онака (Keiichi Ohnaka), астрофізик з Університету Андреса Белло в Чилі. Знімок зорі WOHG64, що розташована на відстані приголомшливих 160 000 світлових років від нас, отримано завдяки разючій різкості, яку має Дуже великий телескоп-інтерферометр (Very Large Telescope Interferometer, VLTI) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO). Ці спостереження показують: зоря викидає газ і пил на останніх стадіях перед тим, як вона стане надновою.
«Ми виявили яйцеподібний кокон, який тісно оточує зорю», — зазначив Онака, головний автор дослідження. Його результати оприлюднено в Astronomy & Astrophysics. «Ми схвильовані, бо це може бути пов’язано з різким викидом речовини зі зорі, що помирає, перед вибухом наднової».
Хоча астрономи вже отримали близько двох десятків збільшених зображень зір у нашій галактиці, відкриваючи їхні властивості, незліченна кількість зір живе в інших галактиках, так далеко, що спостерігати хоча б одну із них у деталях було надзвичайно складно. Дотепер.
Зоря WOHG64, зображення якої нещодавно отримано, міститься у Великій Магеллановій Хмарі, одній із малих галактик, що обертаються навколо Молочного Шляху. Астрономи знають про цю зірку протягом десятиліть і відповідно охрестили її «зорею-бегемотом». Зважаючи на її розміри (вона приблизно в 2000 разів більша, ніж Сонце), астрономи відносять WOHG64 до червоних надгігантів.
Велика Магелланова Хмара — галактика-супутник Молочного Шляху, розташована на відстані 160 000 світлових років від нас. Попри приголомшливу відстань, за допомогою інструменту GRAVITY Дуже великого телескопа-інтерферометра Європейської південної обсерваторії вдалося зробити знімок великим планом гігантської зорі WOH G64. На цій світлині показано розташування зорі у Великій Магеллановій Хмарі з деякими допоміжними телескопами VLTI на передньому плані. Авторські права на зображення: ESO/K. Ohnakaetal./Y. Beletsky (LCO). Фото з сайту www.eso.org.
Наукова группа, яку очолює Онака, давно цікавилася цією грандіозною зорею. Ще в 2005 і 2007 роках дослідники використовували VLTIESO в пустелі Атакама в Чилі, щоб дізнатися більше про її особливості, і продовжили вивчення в наступні роки. Але отримати зображення зорі не вдавалося.
Щоб досягти бажаної цілі, науковій групі довелося чекати розробки одного з інструментів другого покоління VLTI, GRAVITY. Порівнявши свої нові результати з іншими попередніми спостереженнями WOHG64, науковці з подивом виявили, що за останнє десятиліття зоря стала тмянішою.
«Ми виявили, що зоря зазнавала значних змін протягом останніх 10 років, надаючи нам рідкісну можливість спостерігати за життям зірки в режимі реального часу», — сказав Ґерд Вайґельт (Gerd Weigelt), професор астрономії в Інституті радіоастрономії Макса Планка у Бонні (Німеччина) та співавтор дослідження. На останніх стадіях життя червоні надгіганти, такі як WOHG64, скидають зовнішні шари газу та пилу в процесі, який може тривати тисячі років. «Ця зоря — одна з найекстремальніших у своєму сімействі, і будь-яка різка зміна може наблизити її до вибуху», — додав співавтор дослідження Джакко ван Лун (Jacco van Loon), директор обсерваторії Кіл в Кілскому університеті, Великобританія, який спостерігав за WOHG64 з 1990-х років.
Розташована у Великій Магеллановій Хмарі, на приголомшливій відстані понад 160 000 світлових років від нас, WOHG64 — це зоря на кінцевому етапі еволюції, яка приблизно в 2000 разів більша, ніж Сонце. Зображення зорі (ліворуч) — перше зображення зірки великим планом за межами нашої галактики. Цей прорив став можливим завдяки Дуже великому телескопу-інтерферометру (Very Large Telescope Interferometer, VLTI) Європейської південної обсерваторії, розташованому в Чилі. Нове зображення, зроблене за допомогою інструменту VLTIGRAVITY, показує, що зоря оповита великим пиловим коконом у формі яйця. Зображення праворуч — це малюнок художника, що реконструює геометрію структур навколо зорі, зокрема яскраву овальну оболонку та слабший пиловий тор. Щоб підтвердити наявність і форму цього тора, знадобляться додаткові спостереження. Авторські права на зображення: ESO/K. Ohnaka та ін., L. Calçada. Фото з сайту www.eso.org.
Наукова група вважає, що викинута речовина також могла спричинити затемнення та появу несподіваної форми пилового кокона навколо зорі. На новому зображенні видно, що кокон розтягнутий. Це здивувало науковців, які очікували іншої форми на основі попередніх спостережень і комп’ютерних моделей. Дослідники вважають, що яйцеподібну форму кокона можна пояснити або дією випромінювання зорі, або впливом ще не відкритої зорі-компаньйона.
Оскільки зоря стає тмянішою, робити інші її знімки великим планом стає дедалі складніше навіть для VLTI. Однак, заплановані оновлення приладів телескопа, такі як майбутній GRAVITY+, обіцяють змінити це найближчим часом. «Подібні подальші спостереження за допомогою інструментів ESO будуть важливі для розуміння того, що відбувається із зорею», — підсумував Онака.
За інф. з сайту www.eso.org підготував Іван Крячко
