Kоманда планетологів, астрофізиків та дослідників космічних польотів, що співпрацює з кількома установами в США та однією у Франції, вперше безпосередньо виявила атмосферне розпилення на Марсі.
У своїй статті, опублікованій у журналі Science Advances, група дослідників описує, як вони використовували дані зонда MAVEN NASA, щоб визначити, що щільність аргону в частині марсіанської атмосфери змінюється залежно від поведінки сонячного вітру та його електричного поля, порівняно з щільністю аргону на різних висотах, яка залишається постійною, і пояснює, чому це свідчить про атмосферне розпилення на Марсі.
Атмосферне розпилення – це процес, за якого іони сонячного вітру викидають частинки планетарної атмосфери в космос. Вчені, які вивчають Марс, давно підозрюють, що атмосферне розпилення відіграло важливу роль у тому, що планета стала одночасно холодною та сухою. Вони зазначають, що атмосферне розпилення на Марсі було б можливим через відсутність на ньому магнітного поля на всій планеті.
Робота команди включала вивчення супутникових даних за дев'ять років, а також даних зонда NASA MAVEN, який обертається навколо Марса близько 11 років. Під час дослідження вони виявили докази того, що щільність аргону на висоті 350 кілометрів над поверхнею змінюється залежно від положення Сонця відносно певної частини планети, порівняно з щільністю аргону ближче до землі, де така щільність залишалася майже постійною.
Команда дослідників пояснює, що це відкриття показало, що кількість легших ізотопів змінюється на більших висотах, іноді залишаючи позаду важчі ізотопи. Ймовірною причиною різниці є постійне атмосферне розпилення, зазначає команда. Додатковим доказом стало спостереження впливу сонячної бурі на марсіанську атмосферу — вона зробила різницю в щільності аргону більш вираженою.
Дослідники припускають, що їхні висновки не лише показують, що на Марсі триває атмосферне розпилення, але й що воно, ймовірно, триває вже дуже давно, що підтверджує теорії, які припускають, що воно було головною причиною втрати води на поверхні Марса та в його атмосфері — вони зазначають, що раніше в історії Марса ультрафіолетове світло від сонця світило набагато інтенсивніше, що, ймовірно, означало вищий рівень атмосферного розпилення.
Джерело: phys.org
