Андрушівська народна обсерваторія

Щоп’ятниці, коли на шляху дорідного містаз’являєтьсястела з написом «Андрушівський район», я подумки вітаюсь із нею іпо-дружньому махаю рукою. Занею — рідний край, ріднаандрушівщина.

Ідея спорудити народну обсерваторію на рідній землі народилась після довгих роздумів та численних обговорень. Перша думка з’явилась 1997 року у Венеції під час підсумкової конференції за результатами роботи астрометричного супутника ГІППАРКОС. Якось сидячи на березі острова Сан-Джорджіо, на якому проходила конференція, та вдивляючись у каламутну воду лагуни, ми з Ярославом Степановичем Яцківим та Володимиром Володимировичем Тельнюком-Адамчуком говорили про Батьківщину. Саме тоді прийшло усвідомлення того, що досить милуватись красотами Заходу, а час створити щось гарне на своїй землі і втілити в життя заповітну мрію дитинства.

Про свої наміри збудувати невеликий астрономічний павільон для спостережень та оснастити його телескопом з апертурою приблизно 40 см я поділився з заступником директора Головної астрономічної обсерваторії НАНУкраїни, моїм другом Ростиславом Романовичем Кондратюком, і він з самого початку став незамінним порадником. Саме йому належить ідея замахнутись на 8-метровий купол виробництва «Карл Цейс Йєна», який зберігався у ГАО з 1989 року. Така пропозиція значно збільшувала обсяг проекту зате вже був готовий купол — потрібно було тільки зібрати його. Щоправда, бракувало, але була надія, що педантичні німці упакували все до останнього гвинтика. До того ж, перспективи замовити і виготовити купол в Україні не було і немає. Залишалось одне — дістати дозвіл відповідальних осіб.

Ярослав Степанович попервах сприйняв ідею скептично: чи зможе колектив ентузіастів увести в дію таке непросте обладнання? Зрештою він, людина смілива та рішуча, дав згоду за умови, що проект набуде статусу першої в Україні народної обсерваторії, яка разом з науковими програмами працюватиме над популяризацією зоряної науки. Діставши згодом «благословення» Української астрономічної асоціації, ми приступили до роботи. Улітку 1998-го придбали ділянку в селі Гальчині, яке межує з Андрушівкою, а у вересні заклали нульовий рівень будівлі. У жовтні перевезли з Києва купол. З початком зими настала перерва і подальші роботи були поновлені у кінці травня 1999 р.

Для нас то був рік бурхливих подій. У червні-липні будівля обсерваторії росла на очах, поруч з нею складався купол. Робилося це руками досвідчених майстрів Миколи Андрійовича Оніпченка та його сина Станіслава, яких відрядила ГАО. У кінці липня купол був зібраний і вже чекав на землі. Бетонний майданчик, на яку він мав бути встановлений, також підготовлений,але оскільки бетону ще потрібно було тужавіти протягом 2 тижнів, щоб набути необхідних властивостей, піднімання купола було призначено на п’ятницю, 13 серпня 1999 року.

Вражаюча картина повного затемнення Сонця 11 серпня 1999 року, побачена біля Каварни, Болгарія, запам’ятається на все життя. Потім ми довідались, що десь поблизу поневірявся Іван Павлович Крячко, якого забули підібрати на зворотнім шляху співвітчизники. Завдяки чудовому автомобілю «Нісан» ми швидко долали кілометри зворотнього шляху з Балчика, щоб встигнути до піднімання купола. Уночі нам не давали заснути за кермом палаючі Персеїди та пильні співробітники ДАІ. По черзі змінюючи один одного біля керма, я та мій колега по фізичному факультету Київського університету Ігор Вознюк на одну годину все ж випередили велетенський кран КАТО, що прибув до Андрушівки з Житомира для підняття купола.

Ця подія, сповільнена завдяки засобам відео, і досі сниться ночами. В якусь мить здавалось, що сталевий канат обірветься і 6-тонна конструкція впаде на будівлю. Час від часу ми тепер переглядаємо відеофільм, який став документальним свідченням тих подій. І щоразу переконуємось, що доля таки дарувала нам удачу, віддаючи найвищу справедливість мрійникам, які з’явились, щоб зробити щось добре на землі, котра їх народила та виховала.

Таким чином, рік 1999-й закінчувався тріумфом. Ми здійснили абсолютно все, що планували навесні. У вересні, завдяки Миколі Андрійовичу та Станіславові, купол почав обертатись. Третього жовтня ми дружньо відзначили завершення сезону, а невдовзі з душевним піднесенням зустріли рік 2000-й, який прийшов з 20-градусним морозом та снігом по пояс.

Останній рік минулого тисячоліття не приніс визначних подій. Ми проводили дуже нудні внутрішні роботи, удосконалювали дах, приводили в рух щілину купола по вертикалі. З наближенням осені щодня хмурнішало моє чоло, бо питання з телескопом було відкритим і жодних перспектив його вирішення не передбачалося. І тільки в останні дні року прийшла довгоочікувана звістка, що телескоп прямує до Андрушівки!

12 квітня 2001 року відбулась презентація Андрушівської народної обсерваторії для УАА. Андрушівку відвідала численна делегація учених-астрономів, серед них були Ярослав Степанович Яцків, Клим Іванович Чурюмов, Василь Миколайович Івченко, Віталій Степанович Кислюк. Ростислав Романович Кондратюк, директор Житомирського музею космонавтики імені С.П.Корольова Ольга Андріївна Копил. Прийшла привітати нас і сама муза Уранія, яка завжди радіє, коли у світі з’являється нова обсерваторія. Дорогим гостям та шановній комісії УАА ми з гордістю продемонстрували діючі 8-метровий купол та кассегренівський рефлектор з діаметром головного дзеркала 60 см. Українська астрономічна асоціація визнала Андрушівську обсерваторію такою, що вступила в дію, і прийняла її до своїх лав колективним членом.

Літо, що минуло, пройшло в численних тестуваннях, юстуванні оптики та перших спостереженнях. В очікуванні сучасної ПЗЗ-камери, яку отримаємо на початку 2002 року та з її допомогою вийдемо на клас об’єктів 17-ї зоряної величини, ми проводили різні тести з фотопластинками, визначали проникну здатність, спостерігали комету 2001/А2, приймали експедицію Мадагаскар-2001, яка спостерігала затемнення Сонця 21 червня в магнітоспряженій точці над Андрушівкою, оснащували обсерваторію сучасним комп’ютером, підключались до Інтернету та ділилися знаннями про зоряне небо з місцевими школярами, які приходили на численні екскурсії.

18 серпня, напередодні 10-ї річниці незалежності України, ми представили обсерваторію громаді села, району та області. Серед шановних гостей були директор Міжнародного центру з астрономічних та медико-екологічних досліджень, заслужений діяч науки України Володимир Кирилович Тарадій, начальник Житомирського військового інституту радіоелектроніки імені С.П.Корольова Дмитро Володимирович Пясківський, народний депутат України Михайло Петрович Ковалко та численний гурт земляків. А вечірньої пори прийшла юрба дітлахів, яких повів у зоряну мандрівку керівник експедиції Віталій Андрук. Вдивляючись у зацікавлені обличчя дітей, я нарешті усвідомив — Андрушівська обсерваторія стала реальністю. День за днем пригадались події минулих років та люди, які своєю працею або навіть добрим словом втілювали нашу мрію в життя. Велике спасибі моїм колегам — Ярославові Степановичу Яцківу, Ростиславові Романовичу Кондратюку, Володимирові Кириловичу Тарадію. Щира подяка керівникам місцевої влади — Павлові Омеляновичу Рябчуку, Святославові Анатолійовичу Михайловському та народному депутату України Михайлові Петровичу Ковалку. Низький уклін усім, хто у великому і малому сприяв здійсненню проекту.

У підкупольному приміщенні обсерваторії по колу виконано розпис, на якому зображено усміхнену Уранію, що стоїть перед строгими суддями — Джордано Бруно, Миколаєм Коперником та Галілео Галілеєм. За собою муза астрономії веде гурт людей, серед яких упізнаються наші сучасники. Саме ті, які своєю працею заклали хоч і невеликі, але міцні цеглинки у будівлю слави нашого краю, слави України.

Ю.І. Іващенко,

директор Андрушівської народної обсерваторії, канд. фіз.-мат. наук

Джерело: Наше небо, вересень—жовтень, 2001