Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Ідентифіковано деякі з ранніх галактик у Всесвіті

17 серпня 2018

Астрономи з Даремського університету (Durham University) в Англії та Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA) в США знайшли докази того, що найменші галактики-супутника, які обертаються навколо нашої зоряної системи «Молочний Шлях», є одними з перших галактик, сформованих у Всесвіті.

 

Докладніше:

Еліптична елегантність

08 серпня 2018

Сяюче «гроно» галактик заповнює докладне зображення, отримане з допомогою Оглядового телескопа Європейської південної обсерваторії (VLT Survey Telescope ESO) — найсучаснішим 2,6 м телескопом, призначеним для спостереження небесних світил у видимому світлі. Безлічі зоряних систем на світлині дозволяють астрономам розкрити найтонкіші особливості структури галактик.

 

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

Ювілей Календаря

 

К. М. Ненахова

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

 

Yuvilei Kalendaria 1

 

Ми звикли до розмаїття календарів на полицях книгарень. Різ­ні за розмірами, оформленням, змістом та призначенням вони з’яв­ляються у великій кількості в останньому кварталі року, й на всякого знаходиться свій покупець. Серед цього розмаїття вирізняється невелика книжечка зі знаками Зодіаку на обкладинці та строгим написом «Короткий астрономічний календар». 1994 р. ми відзнача­тимемо ювілей цього видання — в руках читача 40-й випуск кален­даря!

 

Слово «календар» взагалі означає систему обліку тривалих проміжків часу, яка використовує періодичність природних явищ. У вузькому розумінні — це довідник, у якому подані відомості про різноманітні події й свята, сільськогосподарські й побутові поради, астрономічні дані й навіть астрологічні провіщування.

 

Прообразом сучасних календарів у Стародавній Русі були святці, мартирологи (збірники оповістей про святих та мучеників за віру), четьї-мінеї («щомісячні читання»), в яких життєписи святих, молитви, повчання приводились по днях кожного місяця. Внаслі­док цього стародавні календарі почали називати місяцесловами. 1581 р. в друкарні Івана Федорова (м. Острог, сучасна Рівненська область) було видано календар Андрія Римші «Хронология». Він містив (крім віршованих духовних текстів) усі народні назви міся­ців. Це був перший друкований календар у віршах. З 1700 р. в дру­карні Києво-Печерської Лаври почали працювати над календарем «Месяцеслов», в якому крім відомостей про святих наводились та­кож астрономічні дані: фази Місяця, час сходу та заходу Сонця, дати сонячних і місячних затемнень. 1709 р. у Москві з’являється «Календарь повсеместный, или Месяцеслов христианский», в по­дальшому широковідомий як Брюсов календар. У ньому було вмі­щено географічні таблиці, відомості про схід та захід Сонця й Міся­ця, сонячні та місячні затемнення, рух планет; провіщування («про­гностики») врожаїв, воєн, погоди, хвороб; уривки з рукописів, за­боронених у допетрівські часи. Слава Брюсова календаря дожила до наших днів: у зв’язку з відродженням нашої історичної пам’яті де-не-де з’являються його саморобні копії.

 

Після заснування Академії наук у Петербурзі до неї переходить виключне право на видання календарів (1726—1869 рр.). Академіч­ні календарі крім загальноприйнятих відомостей містили науково-популярні статті астрономічного, географічного, історичного харак­теру. З 1728 р. в них поступово скорочується частка астрологічних провіщувань. Оповідання про стан здоров’я протягом всього року залежно від розташування світил вже супроводжуються примітками, які є актуальними й в наш час (далі мовою оригіналу): «Мир, здравие и плодоносие суть три зело потребные вещи к благополучию человеческого рода... Что до войны и мира касается, то сие явственно есть, что оныя от высочайших земских властей происходят, а сии не от звезд. Здравие людей вообще происходит от здравия каждого порознь, в котором случаи звезды паки весьма не виновны».

 

Слід зауважити, що астрономічні відомості в усіх цих виданнях були додатком до основного змісту. Суто астрономічний календар з’явився 1895 р., коли члени гуртка аматорів фізики та астрономії у м. Нижньому Новгороді започаткували «Русский астрономический календарь» (з 1934 р. він видається в Москві під назвою «Астрономи­ческий календарь»).

 

Потреба в календарях виникає з практичної діяльності людини. Так, викладач астрономії Полтавського державного педагогічного інституту С.В. Дроздов дуже гостро відчував брак українського астрономічного календаря. Тому він разом з викладачем, популя­ризатором та істориком астрономії С.І. Селешниковим (Ленінград­ське військове морське училище) підготував календар на 1948 р. з мінімумом астрономічних даних: «...пори року; затемнення; коор­динати Сонця, Місяця, планет; фази Місяця; сполучення; планети в 1948 р.; таблиця знаходження широти та азимута по Полярній Зірці; таблиця фізичних координат Сонця 1948 р.; схід та захід Сонця — 1948 р.; координати міст; Пояснення до «Короткого астро­номічного календаря» — всього неповних 19 сторінок розміром з невеликий шкільний зошит. Календар вийшов у видавництві «Нау­кова думка». На прилавках книгарень він з’явився, очевидячки, в останні місяці року, бо до друку його підписали лише 21.VIІ. 1948 р.! Тираж його був 2000 примірників, ціна — 20 коп. Ка­лендар на 1949 р. вийшов вже з невеликим запізненням, оскільки був підписаний до друку 17.1.1949 р. Тираж та ціна були такі ж, як у попереднього випуску, але обсяг дещо збільшився за рахунок нових таблиць та додатка — статті С.І. Селешникова «Меніскові телескопи». Календар на 1950 р. був надрукований вже вчасно, він мав вклейку — рухому карту зоряного неба, тираж його збільшився до 10 000 примірників.

 

Відповідальним редактором перших трьох випусків був акаде­мік АН України, директор Головної астрономічної обсерваторії О.Я. Орлов; упорядниками — С.В. Дроздов і С.І. Селешников; видавався календар українською мовою. На 1951 р. календар (від­повідальний редактор — член-кореспондент АН України В.П. Цесевич) вийшов 100-тисячним тиражем, але російською мовою — Президія АН України, не порадившись з упорядниками й не по­передивши їх, прийняла таку ухвалу, бажаючи зробити «Календар» доступним для читачів всього Радянського Союзу. Здавалось би, що намір схвальний, але згодом він призвів до тимчасового припи­нення видання.

 

З цього, 1951 р., в «Календарі» з’явився розділ «Пам’ятні да­ти», матеріал для якого готували С.І. Селешников (1951—1965 рр.), М.Г. Родрігес (1971—1986 рр.), Л.О. Колоколова (1987—1991 рр.), А.М. Довгопол (з 1992 р.). Починаючи з випуску на 1953 р. в ка­лендарі публікувались анотації новинок літератури з астрономії та космонавтики; С.І. Селешников (1953—1965 рр.), О.К. Осипов (1969, 1972—1982 рр.). Карти видимих шляхів планет вперше з’я­вились в календарі на 1956 р.

 

«Краткий астрономический календарь» користувався великим попитом: редакція одержувала багато листів від аматорів астрономії з проханням надіслати календар, бо в їхньому селі (місті, селищі) неможливо купити його. Але тираж календаря (25 000 прим, в 1952 р., 100 000 — в 1953 р.) почав знижуватись і впав до 8000 в 1959 р. А на 1960—1962 рр. календарі взагалі не виходили, бо мож­ливості академічної поліграфічної бази виявились недостатніми, щоб забезпечити випуск монографій, наукових журналів та ще якогось календаря! Все ж 1962 р. його було поновлено, тоді вийшов у світ випуск на 1963 р. Але 1964 р. знов грянув грім: влітку цього року на засіданні Редакційно-видавничої ради (РВР) АН СРСР (!) було визнано недоцільним видавати два астрономічні календарі російською мовою в АН СРСР і АН України. На захист свого ви­пліду встав засновник календаря С.В. Дроздов. Він «бомбардував» листами найвищих начальників від науки, мобілізував на підтримку календаря астрономічну громадськість, і в січні 1965 р. пленум Астрономічної ради АН СРСР ухвалив: «У зв’язку з наміченим при­пиненням публікації «Краткого астрономического календаря», ви­даваного ГАО АН УРСР, пленум Астроради звертається до РВР АН УРСР з проханням продовжити видання календаря, що є доб­рим посібником для широкого кола аматорів астрономії і не дублює інші подібні довідники». Кваліфікована думка фахівців була одно­стайна: календарі потрібні обидва.

 

Врешті було досягнуто угоди про видання календаря україн­ською мовою. З ініціативи проф. Д.В. Пясковського співробітники обсерваторії при Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка під­готували в 1968 р. матеріали для календаря на 1969 р. Він вийшов, як завжди, у видавництві «Наукова думка» (відповідальний редак­тор Д.В. Пясковський), але з грифом — «Київське відділення Все­союзного астрономо-геодезичного товариства». У продажу календар з’явився, мабуть, на початку 1969 р., тому що до друку його було підписано лише 28.X. 1968 р. На 1970 р. календар знов не вийшов через організаційні «неув’язки».

 

У ці буремні для календаря роки його відповідальним редакто­ром був член-кореспондент АН України, директор Головної астро­номічної обсерваторії А.О. Яковкін (1952—1959 рр., 1963—1965 рр.).

 

Починаючи з випуску на 1971 р., календар виходить вже без­перервно й своєчасно; відповідальними редакторами за цей час були: академік АН України Є.П. Федоров (1971—1977 рр.), доктор фіз.-мат. наук О.К. Король (1978 р.), доктор фіз.-мат. наук В.С. Кислюк (з 1979 р.). За більш ніж 45-річну історію «Короткого астрономічного календаря» в ньому було опубліковано понад 100 статей. Випуски тих давніх літ вже стали бібліографічною рідкістю тому здається доречним наведений нижче список цих статей. В ар­хіві редколегії є всі попередні випуски, тому ті, кого зацікавить будь-яка стаття, можуть замовити її копію.

 

Текст подано зі скороченням.

Джерело: Короткий астрономічний календар 1994, с. 165—169

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1