Історія зодіаку за археологічними знахідками на території України
М. О. Чмихов
Зодіак! Яскрава сторінка з історії боротьби людства за своє життя, усвідомлення основних закономірностей природи і їх використання в практиці, велич людської думки і глибинна мудрість наших далеких пращурів.
Найдавнішим відомим нам символом зодіаку може вважатися скульптурна група, що знайдена археологами в неолітичному місті Чатал-Гуюк (Анатолія) і датується VII тис. до н. е., тобто віком зодіаку з Близнятами на чолі: 7 пар бичачих рогів, перша серед яких (очевидно, знак весни) височила над іншими.
Ми звикли розглядати зодіак як явище суто астрономічне — як наукову систему з математичними вимірами, створену для спостережень за рухом Сонця та планет. Але поряд з цим можна простежити й інші, не менш важливі сторони зодіаку, без висвітлення якихнеможливо зрозуміти причини та особливості його виникнення. Самепро деякі з цих, непомітних на перший погляд, рис зодіаку й підемова в нашому короткому нарисі.
Як відомо, зодіак — це коло з 12 сузір’їв, розташованих вздовж видимого шляху Сонця — екліптики. Назви сузір’їв (або знаків зодіаку) такі: Риба, Овен, Телець, Близнята, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій.
Оскільки Сонце проходить все коло зодіаку за рік, то зодіак є водночас відображенням одного року з 12 сонячних місяців, кожен з яких відповідає часу перебування Сонця в окремому сузір’ї й позначається символом цього сузір’я. Першим знаком зодіаку вважається той, в якому перебуває точка (далі — т.) весни — місце Сонця в день весняного рівнодення. Другим за значенням пунктом у колі зодіаку є т. осені — місце Сонця в день осіннього рівнодення, що віддалена від т. весни на 180° зодіакальної дуги.
Внаслідок особливостей обертання Землі точки весни та осені пересуваються на захід зі швидкістю близько 50″ на рік, перебуваючи, таким чином, у кожному знаку зодіаку близько 2 тис. років (явище прецесії).
Оскільки дуги екліптики, які посідають окремі знаки зодіаку, нерівні між собою, то внаслідок прецесії кількість сузір’їв між точками весни та осені поступово змінювалася. Найчастіше на весняно-літній період припадало 7 або 6 зодіакальних сузір’їв. Як свідчать численні приклади, астрономічним періодам з 7 або 6 знаками зодіаку між точками весни та осені у пам’ятках різних народів відповідали зображення небесно-сонячного символу з 7 (або 6) елементами — спицями, дисками, променями...
У давнину зодіаку надавалося виняткового значення. Він вважався такою важливою складовою життя, що честь його створення належала лише верховним богам, таким, як Мардук у Вавілоні чи Зевс у Греції, а місяці року ототожнювалися з 12 найповажнішими богами (наприклад, з Адиттями у давніх індоєвропейців, олімпійцями у греків та римлян). Перше зодіакальне сузір’я уособлювало образ самого верховного бога: наприклад, втіленням Зевса був спочатку бик (Телець), а пізніше — баран (Овен).
Зодіак постає як усвідомлення закономірності змін пір року, пристосування до яких було необхідною умовою господарської діяльності первісної людини. Не дивно, що сузір’я зодіаку у народів Месопотамії та давніх індоєвропейців ототожнювалися з основною тягловою силою — биками. Період від весняного до осіннього рівнодення був сезоном господарських робіт. В Індії, приміром, цей період називали «днем богів» (часом створення богами всіляких благ), а місяці осені та зими — «ніччю богів» (періодом їх сну).
Зодіак був своєрідною геоцентричною моделлю космосу, усвідомленою у формі закону універсального кругообігу Всесвіту. У гімнах Ригведи (частина Вед) цей закон одержав назву «рита» (від слова «ри» — ходити, рух, шлях). Риту часто символізувало Сонце, а рік зображувався колесом з 12 (за кількістю Адиттів) спицями.
Давні зображення знаків зодіаку чи повідомлення про них зустрічаються у народів як з класовим, так і з родовим ладом. Так, деякі зодіакальні сузір’я названі у вавілонському клинописі XV — X ст. до н. е. При розкопках залишків хетської держави (XVIII—XII ст. до н. е.) знайдені цеглини, де згадані Плеяди (частина сузір’я Тельця), Риби, Скорпіон. Дочасів каситського панування у Вавілоні (XVIII—XII ст. до н. е.) належать символи сузір’їв на межевих каменях: бик (Телець), колос пшениці (Діва), скорпіон (Скорпіон), козел із хвостом, як у риби (Козорог). Ще з III тис. до н. е. збереглася на скелі поблизу озера Севан частина карти неба з зорями Стрільця та Скорпіона. До III тис. до н. е. належать і зображення зодіаків, знайдені біля м. Єревана та в Мохенджо-Даро (Індія). Назви сузір’їв останнього зодіаку перекладаються як Баран, Арха, Краб, Мати, Терези, Спис,Глек, Риба, що є очевидною паралеллю сучасним наіменуванням. Про зодіак, очолюваний Тельцем, повідомляє грецький, а про зодіак, де т. весни перебувала ще в Близнятах (що могло бути лише в VII—V тис. до н. е.),— вавілонський міфи.
Зодіаки, що належали давнім індоєвропейцям, виявлено й на території України. Найцікавішим серед них є зодіак на знарядді для прядіння — пряслі тшинецької культури (XV—XII ст. до н. е.), знайденому поблизу с. Таценки під Києвом (рис. 1) (Позначення зодіаку на пряслі закономірне, адже прясло уособлювало небо, а рух прясла — обертання 360° кола зодіаку.)
Прясло має вигляд глиняного колеса діаметром 4,5 см, середня частина якого утворює маточину. З одного боку маточини наколами зображено праве око (зіницею стає сам отвір прясла), котре, як відомо, у багатьох народів символізувало Сонце.
Таким чином, прясло є обличчям, повернутим у профіль, а його «носом» — спиця, що міститься попереду ока. «Ніс», як і інші спиці, завершується круглою площинкою, орнаментованою наколами більшими, ніж на маточині. Оскільки ніс у давнину вважався «зосередженням блиску», наколами на «носі» передано основні зорі тогочасного знаку весняного рівнодення — Овна, який очолював зодіак приблизно з 1720 р. до н. е.
Овен зображено тут в його найдавнішому варіанті, що доводить нанесена на пряслі нині згасла зоря (див. рис. 2), завдяки котрій, як вважають історики астрономії, сузір’я Овна й одержало свій символ, що нагадує розсоху.
Рис. 2. Наколи на спицях прясла, які передають основні зорі зодіакальнихсузір’їв, що їх проходить Сонце між весняним та осіннім рівноденнями (збільшено в 1,5 рази).
Відповідно з напрямком річного руху Сонця в колі зодіаку на наступних спицях позначені зорі Тельця, Близнят, Рака, Лева, Діви й, нарешті, Терезів — знака осіннього рівнодення з 2200 по 660 р. до н. е. Розташування зір на пряслі водночас пояснює й походження символів багатьох сузір'їв (символи показано в дужках над зорями). Водночас прясло як колесо Сонця (колесо рити) присвячувалося року, що часто зображувався сумою тижнів. Кількість тижнів на пряслі передана 52 наколами-зорями на спицях, а дні тижня — кожною спицею (що аналогічно народним тижневим календарям-колесам).
Спосіб позначення року на пряслі нагадує й образ місячного року (року з 12 місячними місяцями і 354 днями з 50 семиденних тижнів), відомий нам з «Одіссеї» Гомера.
Втіленням більш раннього зодіаку — зодіаку з Тельцем на чолі стала група чаш катакомбної культури (XX—XV ст. до н. е.), поширених в основному в Північному Причорномор’ї. Чаші цієї групи прикрашено подвійними наліпними вушками. Якщо їх перевернути (а з ентографії відомо, що перевернута догори дном чаша уособлювала півсферу неба), то вони мають вигляд символу Тельця, прийнятого в астрономії (рис. 3), де вушка є ріжками цього небесного бика.
Цікаво відтворений зодіак в орнаменті такої чаші з м. Макіївка Донецької обл. Перше зодіакальне сузір’я року — Телець представлено скульптурними ріжками (на рис. 4 вони повернуті убік для порівняння з символом Тельця на пряслі з Таценок). Конфігурацію наліпних ріжок повторюють символи інших 11 місяців, позначених прокресленими стовпчиками з подвійних чи потрійних кутів, спрямованих вершинами донизу: вони також схожі на стилізовані роги биків.
Скульптурні ріжки місяця Тельця зливаються в єдину фігуру з місяцем з трьох трьох прокреслених під наліпом ріжок, вказуючи, що т. весни в час створення чаші перебувала на межі між цими двома сузір’ями.
Рис. 4 (ліворуч). Скульптурні ріжки місяця Тельця зливаються в єдину фігуру з місяцем з м. Макіївки Донецької обл., що символізують сузір’я Тельця. Рис. 5 (праворуч). Зображення сузір’я Терезів в орнаменті чаші з м. Макіївки Донецької обл.
Т. осені на чаші зображена сузір’ям Терезів, основні зорі якого об’єднані додатком з двох ліній, що розходяться донизу від кута 7 місяця (першим у загальному колі місяців є, як ми вже визначили, спільна фігура двох сузір’їв з т. весни). Позначення т. осені вже в 7, а не 6 місяці (що було б неможливо при перебуванні т. весни в Тельці, бо Терези позначені шостим після Тельця знаком) доводить, що орнамент чаші відбиває час перебування т. весни на межі Тельця (що було до тего першим і за традицією ще вважається основним сузір’я, в чому переконує його культ) і на той час вже першого Овна (стовпчика з трьох прокреслених ріжок під скульптурними ріжками Тельця). Підрахунки показують, що таке положення точок весни та осені було можливим близько 1720 р. до н. е., що цілком відповідає археологічному датуванню чаші. Орнаменти прясла з Таценок та чаші з Макіївки відобразили семизначний весняно-літній період зодіаку, що почався з 1720 р. до н. е. Причому на чаші було позначено й сам момент переходу т. весни від Тельця до Овна і зміну кількості знаків зодіаку в піврічному циклі від 6 до 7, бо т. осені, як і раніше, залишалася в межах сузір’я Терезів.
Відповідно ж до того, що з 1720 р. до н. е. Телець втрачає значення першого сузір’я зодіаку, для інших Тельцьових чаш, які могли бути створеними у період перебування т. весни в Овні—Тельці, а т. осені — у Терезах (що могло бути приблизно в 2200—1720 рр. до н. е.), є характерним піврічний цикл з 6 знаків зодіаку, переданий, як правило, ріжками 6 биків.
Тим самим орнаменти прясла і чаш переконливо доводять, що задовго до грецького вченого Гіппарха (II ст. до н. е.), котрого вважають першовідкривачем прецесії, було відомо про рух точок весни та осені. Бо й перший відомий нам факт розуміння явища прецесії наводить вавілонський міф, де підкреслено, що через 2 тис. років після встановлення Мардуком на чолі зодіаку Близнят першим знаком став Телець, на зміну якому через 2 тис. років прийшов і Овен.
Цілком закономірно, що перші 6—7-елементні символи Сонця широко відомі вже з останньої фази кам’яного віку — неоліту. Адже, безперечно, зодіак було створено саме в цей період людської історії, коли в господарстві людини відбувся перехід від привласнюючих (збиральництво, мисливство) до відтворюючих (землеробство, скотарство) форм і виникла необхідність точного визначення змін пір року.
Джерело: Короткий астрономічний календар 1979, С.150—156
