Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Ідентифіковано деякі з ранніх галактик у Всесвіті

17 серпня 2018

Астрономи з Даремського університету (Durham University) в Англії та Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA) в США знайшли докази того, що найменші галактики-супутника, які обертаються навколо нашої зоряної системи «Молочний Шлях», є одними з перших галактик, сформованих у Всесвіті.

 

Докладніше:

Еліптична елегантність

08 серпня 2018

Сяюче «гроно» галактик заповнює докладне зображення, отримане з допомогою Оглядового телескопа Європейської південної обсерваторії (VLT Survey Telescope ESO) — найсучаснішим 2,6 м телескопом, призначеним для спостереження небесних світил у видимому світлі. Безлічі зоряних систем на світлині дозволяють астрономам розкрити найтонкіші особливості структури галактик.

 

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

С. В. Дроздов — засновник «Астрономічного календаря»

 

К. М. Ненахова

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

М. І. Панченко, кандидат фізико-математичних наук

Полтавська гравіметрична обсерваторія НАН України

П. М. Федій, кандидат фізико-математичних наук

Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка

 

 

 

Шістдесят років тому в книгарнях з’явилася непоказна брошурка з назвою «Короткий астрономічний календар на 1948 рік». Це був перший випуск того довідника, 54-й випуск якого читач зараз тримає в руках. Заснували перший український календар викладачі астрономії С. В. Дроздов (Полтавський державний педагогічний інститут) і С. І. Селешников (Ленінградське військово-морське підготовче училище). Про одного з них ми й розповімо далі.

 

Сергій Вікторович Дроздов народився 24 листопада 1902 р. в Петербурзі. Батько його був агроном, мати — учителька. Дитячі роки Сергія пройшли в Петербурзі й Москві та в Житомирі, куди 1911 р. переїхала родина. У 1912р. хлопець вступив до першого класу гімназії, яка протягом 1919—20 навчального року була реформована в єдину трудову школу № 49, і закінчив її 1920 р. Ще учнем Сергійстав працювати креслярем у підвідділі землевпорядкування губернського земельного відділу Волинської губернії, поперед пройшовши відбірковий конкурс. Цю посаду він залишив у серпні 1920 р., коли вступив до Житомирського землемірного училища («выдержал экзамен в III класс», як зазначив С. В. Дроздов у своїй автобіографії). Роки навчання минули швидко, і наприкінці червня 1922 р. Сергій Вікторович — уже дипломований фахівець. Життя молодого землеміра протягом наступних двох років було заповнене суто земними (точніше — земельними) справами. А в душі, мабуть, визрівала любов до науки про Всесвіт, бо 1921 р. С. В. Дроздов став членом Російського товариства любителів світознавства (РТЛС, російською мовою РОЛМ — «Русское общество любителей мироведения») і брав участь у роботі його обчислювального бюро, спостерігав місячні затемнення, а також метеорологічні та геофізичні явища, що не потребувало спеціальних інструментів.

 

У другій половині 1924 р. почався новий етап у житті С. В. Дроздова — він вступив на математичне відділення факультету професійної освіти Вищого інституту народної освіти1). Але після другого курсу Сергій Вікторович перейшов на математичний факультет («астрономо-геодезический цикл») Ленінградського університету, який і закінчив 19 травня 1931 р., здобувши «звание научного сотрудника в области астрономии и преподавателя ВУЗ’ов и ВТУЗ’ов» (слова у лапках — з автобіографії С. В. Дроздова. — Авт.).

 

1) Вищий інститут народної освіти імені М. П. Драгоманова (з 1926 р. — Київський Інститут народної освіти) був створений 1920 р. на базі розформованого Київського університету. Мав спочатку три факультети: дошкільний, шкільний, лікувально-педагогічний; потім (з 1921—22 навчального року) два: соціального виховання та професійної освіти. У 1930 р. факультет соціального виховання став інститутом з такою ж назвою (з 1934 р. — Педагогічний), а на базі другого факультету були створені Інститут професійної освіти й фізико-хіміко-математичний інститут, які 1933 р. ввійшли до складу поновленого Київського державного університету

 

Під час навчання в Києві Сергій Вікторович відвідував за власним бажанням астрономічний семінар у Київській обсерваторії, яким керував знаний фахівець з небесної механіки проф. С. Д. Чорний. У Ленінградському університеті С. В. Дроздов щорічно (після другого курсу) мав виробничу практику з фаху: влітку 1928 р. під керівництвом проф. М. Ф. Субботіна в Ташкентській обсерваторії; улітку 1929 р. під керівництвом М. X. Прейпича в лабораторії часу Головної палати мір і ваги (Ленінград); узимку 1930—1931 рр. у Головній астрономічній обсерваторії (Пулково) під керівництвом М. І. Днепровського. А також були курсові практичні заняття в університетській астрономічній обсерваторії. Крім того, працелюбний студент ходив на спостереження в обсерваторію «Лесгафт-Мироведение» і відвідував засідання РТЛС.

 

Ще бувши першокурсником (лютий 1927 р.), Сергій Вікторович став викладати математику в школі при лікарні ім. І. І. Мечникова і працював там до травня 1930 р. За цей час він двічі виконував обов’язки завідувача школи та був обраний на інспектора методичного бюро при Ленінградському обласному відділі народної освіти. Улітку 1930 р. С. В. Дроздов улаштувався на час канікул в експедицію Головного геолого-розвідувального управління на Північний Урал як начальник топографічної партії. Працювати довелося на рудниках як топограф в електророзвідувальній партії. Восени С. В. Дроздов повернувся до Ленінграда.

 

Після закінчення університету Сергій Вікторович став працювати як обчислювач в Пулковській обсерваторії (з 1 серпня 1931 р.). Одночасно він опановув методику спостережень на вертикальному крузі Ертеля (зауважмо, що після студентських виробничих практик С. В. Дроздов уже мав досвід спостережень на ташкентському нормальному астрографі та на пулковському великому пасажному інструменті). І раптом 12 грудня 1931 р. — арешт. Через три місяці виїзна сесія Об’єднаного державного політичного управління (ОДПУ, по-рос. ОГПУ) засудила С. В. Дроздова на три роки позбавлення волі за статтею 58 Карного кодексу («измена Родине»). Покарання він відбував у Свірлазі (будівництво Біломорсько-Балтійського каналу) та в Дмитлазі (будівництво каналу Москва—Волга), де працював як топограф. Після того, як строк ув’язнення закінчився (16 березня 1934 р.), С. В. Дроздов працював на будівництві каналу Москва—Волга вже як вільнонайманий. У травні 1938 р. Сергія Вікторовича призначили як інженера-топографа в організацію «Воркутпечбуд» (Полярний Урал) Але через стан здоров’я, що стало гіршати, він був змушений у червні 1939 р. звільнитися з роботи. Протягом 1934—1939 рр. С. В. Дроздов, не зважаючи на не дуже комфортні умови існування, склав таблиці для визначення істинного азимута зі спостережень Сонця; астрофізичний атлас зір північного неба до 5,5 зоряної величини (24 карти); математичну гру-вправу для учнів старших класів середньої школи; написав статтю для журналу «Світознавство» («Мироведение») — «Про популяризацію деяких питань астрономії» («О популяризации некоторых вопросов астрономии») і декілька статей з інженерної геодезії, а також виявив себе як раціоналізатор і винахідник.

 

За що ж постраждала ця творча та працелюбна людина? Колишній студент2) Сергія Вікторовича згадує таке. «У мене були із С. В. Дроздовим приязні стосунки. Пам’ятаю, як одного разу, коли ми вдвох працювали над визначенням інструментальних характеристик зеніт-телескопа, він розповідав про деякі етапи свого життя. У цих спогадах ішлося про участь у роботі Товариства любителів світознавства у Ленінграді наприкінці 20-х рр. минулого сторіччя і про роботу геодезистом під час будівництва каналу Москва—Волга, як був репресованим. Коли я запитав — за що ж його засудили до покарання, то він, посміхаючись, відповів, що, мабуть, за те, що з дитинства любив астрономію і згодом брав участь у зібраннях товариства «Світознавство», коли навчався на астрономо-геодезичному відділенні Ленінградського університету».

 

2) М. І. Панченко — один з авторів статті.

 

Дозвольмо собі невеликий екскурс. У Петербурзі 1909 р. виникло товариство «Русское общество любителей мироведения»3) (українська абревіатура — РТЛС). Донедавна вважалося, що організував РТЛС знаний учений і революціонер М. О. Морозов (1854—1946). Але московський історик астрономії В. О. Бронштен виявив нещодавно в Архіві АН СРСР лист гірничого інженера С. В. Муратова, котрий за дорученням установчих зборів РТЛС прохав М. О. Морозова бути головою нового Товариства. М. О. Морозов погодився на цю пропозицію та протягом 22 років був головою РТЛС, а С. В. Муратов був обраний на пост заступника. Кількість членів Товариства швидко збільшувалась, виникали його філії в інших містах (у роботі однієї з філій, житомирській, брав участь Сергій Дроздов протягом 1921—1924 рр.). З 1912 р. Товариство випускало журнал «Мироведение» (до 1917 р. він називався «Известия Русского общества любителей мироведения»). Зазнавши злигоднів під час жовтневих подій 1917 р. та громадянської війни, РТЛС однак вижило та продовжило свою просвітницьку, наукову та видавничу діяльність. Але 1926р. пролунав перший тривожний дзвоник. Адміністративна комісія Ленінградського губернського виконавчого комітету запропонувала Товариству зареєструватись у НКВС, який згодом зажадав, щоб РТЛС щорічно надавало йому відомості про кожного свого члена. У1929 р., який проводир більшовицької партії оголосив роком великого перелому, радянська влада посилила тиск не тільки на приватних товаровиробників, а й на громадські творчі об’єднання. Підрепресійний каток потрапило й РТЛС— почалися арешти його активних членів і заслання їх туди, куди й ворон кісток не заносить, а в грудні 1930р. за рішенням Ленгубвиконкому Товариство було ліквідоване. Отже, С. В. Дроздов був заарештований аж через рік після того, як РТЛС перестало існувати!

 

3) Відомості про РОЛМ узято зі статті В. О. Бронштена «Разгром общества любителеймироведения» (журнал «Природа» № 10, 1990).

 

Звільнившись з Воркутпечбуду, Сергій Вікторович переїхав до Полтави і 25 листопада 1939 р. став на работу в Полтавській гравіметричній обсерваторії4) АН УРСР, де прилучився до спостережень на великому зеніт-телескопі Цейса. Діяльний за вдачею, С. В. Дроздов ще читав популярні лекції, виступав зі статтями в місцевій пресі, заходився організовувати Полтавське відділення Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства. Звичайний уклад життя порушила війна. Під загрозою окупації фашистами Полтави обсерваторію евакуювали до Іркутська. Природно, що всіх співробітників не можна було вивезти (за браком місць у потязі), тому частину їх звільнили (по суті, покинули напризволяще), серед них і С. В. Дроздова (16 вересня 1941 р.). В автобіографії він напише пізніше: «17 сентября бежал от немцев из Полтави...» «Утікача» та його родину прийняло місто Нижній Ломов (Пензенська обл.). С. В. Дроздов став читати у місцевому вчительському інституті такі курси: картографія з основами топографії, фізична географія, динамічна й історична геологія, географія капіталістичних країн, а також проводив із студентами практичні заняття з цих дисциплін. Невдовзі Сергій Вікторович отримав з Іркутська повідомлення, що його поновлено в штаті Полтавської гравіметричної обсерваторії. Тому в липні 1942 р. С. В. Дроздов звільнився з Нижньоломовського інституту, переїхав до Іркутська і став працювати як астроном-спостерігач у рідній обсерваторії. Одночасно він брав участь у роботі кафедри астрономії Іркутського держуніверситету та в організації Лабораторії часу Комітету в справах мір і вимірювальних приладів при Раднаркомі СРСР.

 

4) Сімома роками раніше тут знайшла пристановище Н. М. Штауде (1888—1980) — активний член РТЛС, репресована у справі Товариства.

 

У визволену Полтаву Сергій Вікторович повернувся разом з обсерваторією в лютому 1944 р. Ще в Іркутську він розпочав працювати над дисертацією «Вывод колебания широты из наблюдений слабых зенитных звезд», викінчив її уже в Полтаві, а 11 травня 1944 р. захистив у Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга (Москва). Обидва офіційних опоненти (чл.-кор. АН СРСР проф. С. М. Блажко та чл.-кор. АН СРСР проф. О. О. Михайлов) визнали дисертанта «вполне достойным искомой им ученой степени кандидата физ.-мат. наук». Представник Центрального науково-дослідного інституту геодезії, аерофотознімання та картографії підкреслив велику цінність проведеної роботи для геодезистів і привітав появу нового фахівця-астрометриста. Результати таємного голосування були такі: за — 19, проти — 0, утримались — 0! 1 все ж диплом кандидата наук № 000489 був виписаний тільки 1 вересня 1945 (!) р.

 

Через місяць після повернення з евакуації С. В. Дроздов подав (10 березня 1944 р.) заяву ректорові Полтавського державного педагогічного інституту5) з проханням «...предоставить мне (С. В. Дроздову. — Авт.) преподавание в Вашем институте...» Прохання було задовольнене, і з 11 березня в розкладі занять з’явилося прізвище нового викладача. «Його лекції завжди були цікавими. Часто він починав лекцію з короткого огляду останніх астрономічних новин» — згадує колишній студент6) Сергія Вікторовича. У своїй викладацькій роботі С. В. Дроздов гостро відчув брак астрономічного календаря як посібника для студентів. Тому він терміново склав (разом з викладачем астрономії Ленінградського військово-морського підготовчого училища С. І. Селешниковим) «Скорочений астрономічний календар на 1945 рік» (саме так назвали укладачі свою працю). Але Календарю-45 не судилося побачити світ. Такою ж була доля й Календаря-46, і Календаря-47. Тільки завдяки сприянню поета-академіка П. Г. Тичини — міністра освіти УРСР у ті часи — Календар-48 був надрукований у видавництві АН УРСР. Про подальшу долю «Короткого астрономічного календаря» можна прочитати в таких статтях: О. К. Король — «Коротка історія “Короткого астрономічного календаря”» («Короткий астрономічний календар», 1978); К. М. Ненахова— «Ювілей календаря» (там же, 1994), «Українському “Астрономічному календарю” 50 років» («Астрономічний календар», 1998), «Ретроспективний погляд на “Астрономічний календар” (з нагоди його 50-го випуску)» (там же, 2004). Ми же наведемо два документи, що демонструють, як непросто народжувалося нове видання.

 

5) Ім’я В. Г. Короленка надано інститутові 1946 р.

6) М. І. Панченко.

 

«ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ № 11

засідання кафедри фізики Полтавського Державного Педагогічного інституту ім. Короленка, від 2 червня 1948 р.

 

С л у х а л и: доповідь викладача астрономії ПДПІ канд. фіз.-мат. наук С. В. Дроздова про складений спільно з викладачем астрономії Військ. Морськ. Підгот. Училища С. І. Селешниковим (Ленінград) «Скороченого Астрономічного Календаря на 1949 рік».

 

В доповіді т. С. В. Дроздов інформував про ухвалу Редакційно-Видавничої Ради АН УССР прийняти до друку «Скорочений Астрономічний Календар на 1948 рік» та про закінчення рукопису «Скорочений Астрономічний Календар на 1949 рік», при чому підкреслив необхідність найшвидшого видання Календаря на 1949 р. ще в 1948 році, бо затримка його виходу з друку зменшує практичне значення Календаря.

 

Ухвалили:

1. Визнати роботу т. т. С. В. Дроздова і Селешникова С. І. цінною, необхідною і своєчасною.

2. Просити дирекцію ПДПІ підтримати клопотання тов. Дроздова про видання «Скороченого Астрономічного Календаря на 1949 рік», надіслати рукопис, як в минулому році, до Відділу підручн. Управління в справах Вищої Школи при Раді Міністрів УРСР та відмітити, що таке видання щорічне, тому прохати Відділ підручників Управління в справах Вищої Школи мати на увазі планувати це видання щорічно в майбутньому.

3. Прохати Відділ підручників Упр. в справах ВШ включити в план друку «Скорочений Астрономічний Календар на 1949 р.» В ПЕРШУ ЧЕРГУ, бо затримка з виданням його виходу з друку зменшує практичне значення «Астрономічн. Календаря», оскільки він потрібний для практичних робіт студентів ВИШів, де викладається астрономія, та для X кл. середи, шкіл з початку року»7).

 

7) Збережено правопис оригіналу.

 

Другий документ — лист директора Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) АН УРСР акад. АН УРСР О. Я. Орлова, датований 29 вересня 1948 р. (мовою оригіналу).

 

«В Отделение Физико-математических и химических Наук АН УССР

Прошу Отделение ходатайствовать о срочном издании «Скороченого астрономічного календаря на 1949 рік», так как желательно, чтобы он вышел к началу 1949 года.

Ученый Совет астрономов одобрил рукопись этого календаря й постановил предусмотреть расширение календаря, рекомендуемое действительным членом АН УССР Н. П. Барабашовым, в будущем, начиная с 1950 года».

 

Сергій Вікторович був талановитим популяризатором наукових знань і щедро передавав їх людям. У 50-х роках минулого сторіччя він багато читав науково-популярних лекцій з астрономії для населення Полтави, а також виїжджав у райони області, де виступав у сільських клубах, школах і на підприємствах, а то й просто в полі перед колгоспниками під час обідньої перерви.

 

Не зважаючи на свою велику зайнятість, С. В. Дроздов ще й працював над докторською дисертацією, яка стосувалася визначення точних значень схилень для кількох сотень зір зенітної зони Полтави. Цю проблему він успішно розв’язав, застосувавши оригінальну методику аналізу результатів тривалих спостережень, виконаних за допомогою зеніт-телескопа Цейса Полтавської обсерваторії. Захист дисертації відбувся 1956 р. Після цього Сергій Вікторович ще деякий час працював у Полтаві, а 1957 р. перейшов за конкурсом у Новгородський державний педагогічний інститут (НДПІ) на посаду професора астрономії. Там з його ініціативи почали будувати павільйон для обсерваторії НДПІ, за його безпосередньою участю був створений і довгі роки діяв у центрі міста планетарій; члени астрономічного гуртка оформили кабінет, оснастили його власноруч виготовленим наочним приладдям. С. В. Дроздов очолював аспірантуру з методики викладання астрономії (до речі, єдину в Радянському Союзі). Оскільки після 1957 р. С. В. Дроздов жив у Росії, то докладніші відомості про його діяльність відсутні. Відомо, що в останні роки життя він перебував у Ленінграді, там же помер 27 квітня 1976 р. Поховано його на кладовищі в Пулковській обсерваторії.

 

Наприкінці хочеться сказати таке. С. В. Дроздов добре малював. Якось він показав альбом, де були замальовки Сатурна, поверхні Місяця, Юпітера, зроблені ним у 12—13 років, їх Сергій робив після спостережень із біноклем. Це вміння стало в пригоді Сергію Вікторовичу влітку 1945 р. Тоді ГАО спорядила експедицію в м. Сортавала (Карело-Фінська АРСР) для спостереження повного сонячного затемнення 9 липня 1945 р. Одним із завдань експедиції було створення художньої картини, до чого залучили С. В. Дроздова. Він намалював велику картину, яка зберігається тепер у Полтавській обсерваторії, і декілька невеликого формату, які роздарував знайомим. Таким чином, пам’ять про цю непересічну людину залишатиметься не тільки в наших серцях, але й на полотнах Сергія Вікторовича.

 

Джерело: Астрономічний календар 2008

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1